ВІКТОР ЯНУКОВИЧ: `Я ПРОПОНУЮ КУРС ГЛИБОКИХ РЕФОРМ ТА СИСТЕМНОЇ МОДЕРНІЗАЦІЇ КРАЇНИ`

Глибокі системні реформи – це одна з основних тез послання Президента України Віктора Януковича до українського народу, виголошеного на минулому тижні в Палаці «Україна» на кількатисячному зібранні, в якому також взяла участь і делегація з Волині

Олександр НАГОРНИЙ

В її складі було керівництво обласної влади, окремі начальники управлінь облдержадміністрації, науковці, ветерани, представники ЗМІ... А поскільки було запрошено на це зібрання фактично всю політичну еліту держави, законодавців і т.д., то для більшості членів волинської делегації зарезервували місця на балконі в передостанньому ряді, що викликало жарт: “Як голосували на президентських виборах, такі й місця заслужили”.
Під звуки козацького маршу Президент України Віктор Янукович пройшов через увесь зал і піднявся на сцену, де майже півтори години виголошував послання до українського народу. Час від часу під час його виступу в партері зривалися оплески. Як правило, аплодисменти стосувалися тих майбутніх досягнень, які очікують протягом наступних п’яти років завдяки реалізованим реформам, для котрих, на думку Президента, створені передумови.
Звісно, весь зміст програмного документа неможливо передати в невеликому викладі, але все ж ті тези, що стосуються конкретики, постараємося донести до читачів. Хоча не було прямо сказано, що українцям, які звикли до популістських заяв під час президентських виборів – кожного почують, життя вже покращає, — потрібно затягнути паски, але стабільності і соціальних поблажок не слід чекати (частково про це йшла мова в попередньому номері нашої газети).
Можна твердо сказати, що економічна ситуація в країні, яку Президент охарактеризував, як “руїна”, відповідає реальностям. Зокрема, заслуговує на увагу висновок, чому склався саме такий її стан: “Тіньова економіка, що сягає за обсягом майже половини валового внутрішнього продукту, та її супутник – корупція... Незавершеність ринкових перетворень, що зупинилися на півдороги через політичні війни та примітивний популізм, спричинила розвиток специфічного “дикого капіталізму”, де підприємництво співіснує з бюрократією, а державні ресурси тривалий час перерозподілялися так, як і в соціалістичні часи, — на основі кумівства, блату та “політичного даху”.
“Тривалий час” – це, очевидно, усі роки існування незалежної держави. А тепер країна взагалі “в стані тяжко хворого”. Тому й тридцять відсотків громадян, за словами Віктора Януковича, знаходяться за межею бідності. Дуже обнадійливими є слова Президента: “Хочу також запевнити усіх скептиків і критиків: олігархи, лобісти, інші групи впливу будуть стояти, як-то кажуть, “у загальній черзі”. Ніякого стороннього впливу на державні рішення я не допущу. Часи “дикого капіталізму” закінчилися на виборах 2010 року”.
Питання все ж постає: за чим в подальшому у черзі стоятимуть мільйонери, які підтримують Партію регіонів? Поки що ми бачили, що стояли за посадами. І недаремно. І який капіталізм нас чекає: як в Росії чи як в країнах Скандинавії? Як відомо, через нинішній парламент, де домінують Партія регіонів і комуністи, ніяк не проб’ються антикорупційні закони, введення яких в дію все відкладається, законопроекти про податок на розкіш, за які ратує навіть Сергій Тігіпко, не звітують в деклараціях держслужбовці і про свої видатки. Будемо вірити, що так і буде, як сказав Президент: “Реформи передбачатимуть удосконалення системи соціальної підтримки”. Хоча тривожним, думається, є повідомлення про повне приведення тарифів для населення до економічно обгрунтованого рівня. Люди з їхніми мізерними зарплатами просто перестануть платити за комунальні послуги.
Незважаючи на наш величезний бюджетний дефіцит (досить сказати, що фактичні бюджетні дотації в доходах пенсійного фонду досягли 40 відсотків), значні зовнішні борги, не виплата ПДВ тощо, Президент України вважає, що “ми створили передумови для реалізації нового курсу на глибокі реформи та системну модернізацію країни, що охоплює усі сфери суспільного життя і завершує “нову хвилю” необхідних соціально-економічних перетворень”. До досягнень відносяться насамперед швидкі адміністративні рішення: створення сильної владної вертикалі — слухняної парламентської коаліції, догідливих уряду та силових структур, які повністю виконують вказівки Президента.
І про це свідчить порушення конституційних норм, регламенту, моментальне, бездискусійне прийняття у Верховній Раді важливих документів, як ось “Про засади внутрішньої і зовнішньої політики”. І вже спікеру телевізійних шоу міністру Шуфричу не так болить ситуація з стихійним лихом в західних областях України, як допікає сверблячка стосовно зміни Державного гімну. Але ж досить і одного Дмитра Табачника, щоб вчинити колотнечу між населенням регіонів і розколоти суспільство.
Насторожують слова Президента про “єдиний гуманітарний простір”, закид про те, що за помаранчевої влади відбувалося “переписування історії, звинувачення цілих поколінь у тому, що вони якось не так прожили своє життя, приниження по мовному питанню і т.д.”. Хто й коли зневажав покоління, які пережили голодомор, війну, труднощі відбудови країни? Відповідь на це питання відома, думається, всім. Інша справа, що держава не надала ветеранам достойних умов життя. Чи, може, хтось насильно українізував Крим чи Донбас? Ці питання розпалювали політики в своїх інтересах – у боротьбі за владу. Невже повертаємося до сталінсько-радянської інтерпретації історичного минулого України, незважаючи на документи з архівів? Невже починається витіснення всього українського, патріотичного з України?
Президент України запевнив, що є позитивні тенденції в національній економіці, стабілізувалися стосунки з ключовими партнерами України, ми наблизилися до підписання договору про асоціацію з Євросоюзом і, як наслідок, “Україна повертає до себе довіру інвесторів і світових кредиторів”. Віктор Янукович поставив амбітні завдання: Україна має стати лідером у східній Європі, увійти в число провідної “двадцятки” світу як сучасна держава з конкурентною економікою ХХІ століття. Було сказано про високі темпи економічного зростання – на рівні 6—7 відсотків на рік, про те, що Україна повинна стати житницею Європи і навіть визначено й таке завдання: “... пошук нових родовищ у західних областях України”.
Схоже, що багато положень цієї програми можна буде проголошувати і через 10—15 років. У наступний 2011 рік ми повинні ввійти з новим податковим кодексом, в якому буде збережено спрощену систему оподаткування, а втручання контролюючих органів в діяльність добросовісних платників податку буде мінімізовано, завершиться реформа дозвільної системи. Ставиться завдання: протягом п’яти років завершити приватизацію державного майна. Хоча в період кризи, яка триває, це ризиковано для держави. Новий закон про місцеве самоврядування та закон про державні адміністрації будуть прийняті до кінця 2010 року.
Президент також детально говорив про реформи виборчого законодавства, судової системи, модернізацію професійно-технічної освіти. 2011 рік буде роком освіти та інформаційного суспільства. Президент вважає, що необхідно створити умови для утворення зони вільної торгівлі з Євросоюзом, доцільно повернутися до підписання декларації про стратегічне партнерство України та Росії. “Ми підготуємо нову десятирічну програму соціально-економічного співробітництва, яка дозволить реалізувати наш базовий договір про дружбу”, наголошується у посланні. Особливе сприяння Віктор Янукович пообіцяв силовим структурам, зокрема, – “підвищення матеріальної зацікавленості співробітників та їхнього морального духу”.
Лише одним рядком Віктор Янукович сказав про сільськогосподарське виробництво і ринок землі, згадав про пріоритет – “Євро-2012”. На жаль, нічого не говорив про проблеми, пов’язані із міграцією заробітчан за кордон. Поки що враження від послання таке, що загалом це хороші декларації, хоча не вказуються конкретні дати і засоби для їх виконання. І написані в Адміністрації Президента в першу чергу для Міжнародного валютного фонду, щоб мати можливість отримати кошти, котрі, як обіцяють, підуть не на “проїдання”. А ще — усе це з оглядкою на Росію.
По завершенню виступу Президента трапився “ляп”, який засвідчив все ще низький рівень культури представників еліти з різних регіонів. В кінці засідання, як і належало, зазвучав духовний гімн – молитва за Україну. Замість того, щоб, принаймні, вислухати мовчки проникливі слова – “Боже Великий, Єдиний...” — чиновники, щасливі тим, що слухали Віктора Януковича, самовіддано плескали в долоні.
Луцьк - Київ - Луцьк.