«Нещодавно стала свідком розмови жінки з її 7-річним сином. Мати запитала, чи має він совість? Дитя здивовано закліпало оченятами і сказало, що не знає, що воно таке – совість...
«Нещодавно стала свідком розмови жінки з її 7-річним сином. Мати запитала, чи має він совість? Дитя здивовано закліпало оченятами і сказало, що не знає, що воно таке – совість.
Жінка пояснила: «Наприклад, тато сказав тобі зібрати іграшки, а ти не зробив цього. Заходить він у твою кімнату, а там безпорядок – тато образився. Тобі соромно і думаєш: «Краще я б поскладав іграшки». Або поб’єшся з друзями і потім тобі погано на душі, хочеться вибачитися і помиритися – це, кажуть: совість мучить. Розумієш?» Хлопчик думав, думав, а потім і каже: «Такого в мене точно не буває. Значить, нема в мене совісті. А нащо вона?» Тут уже мама на хвильку задумалася, а далі пояснює: «Щоб не сердився на тебе ніхто, щоб ти був чесним, ніколи нікому не робив зла, не ображав, не сварився. В кого є совість – той цього не зробить, бо не зможе спокійно жити.» Дитина все зрозуміла і зробила логічний висновок: «То вона і не обов’язкова!» Напевно, важко маленькій людині на початку її життєвої дороги доступно пояснити, що таке та совість і навіщо вона потрібна. Не з тлумачного ж словника дитині читати: «Це усвідомлення і почуття моральної відповідальності за свою поведінку, свої вчинки перед самим собою, людьми, суспільством». Але від того, як зуміють батьки розтлумачити синові чи дочці суть цієї моральної категорії, залежатиме їхнє майбутнє. Правду ж бо кажуть: «Совість – найсправедливіший суддя і найсуворіший кат. Від неї неможливо відкупитися, її не можна ввести в оману», поділилася своїми спостереженнями студентка ВНУ Таня Свереда.
