«Ваші роботи залишають відчуття радості й світла, яке так потрібне сьогодні кожному», – наголосила, вітаючи художниць, директорка культурно-мистецького центру (КМЦ) «Красне», заслужена артистка України Алла Опейда.
Свою першу картину волинянка Надія Троневич намалювала в 62 роки
А цими днями вона презентувала разом зі своєю онукою Євою Євсєєвою і першу персональну виставку, якій дали назву «Родинна історія»
Можливо, свою магію зіграла назва виставки – «Родинна історія», адже 19 вересня в артгалереї луцького культурно-мистецького центру «Красне» атмосфера була тепла й по-родинному щира.
Бабуся і онука вразили глядачів своїми барвистими полотнами, проте, як зізнаються самі, у житті вони більше схожі на подруг, ніж на представників різних поколінь.
Надія Троневич – пенсіонерка, волонтерка Червоного Хреста, бабуся, а в минулому – вчителька математики й домоводства, кравчиня та вишивальниця.
Єва Євсєєва – учениця 8-А класу ліцею Nº1 міста Луцька, юна художниця та вихованка студії «Рубанс» Зіновії Рубан, онука пані Надії. Влітку цього року дівчина була в міжнародному таборі «Парафіда» в Польщі, де на конкурсі малюнка серед 135 учасників її робота зайняла перше місце.
Надія Михайлівна Троневич народилася в родині, яку колись як «ворогів народу» вивезли до Красноярського краю, та після повернення до Луцька обрала шлях педагогині й присвятила себе навчанню дітей. Життя навіть привело її і до Іспанії, де краса архітектури та музеї пробудили глибоку любов до мистецтва.
І сьогодні малювання стало невід’ємною частиною її життя. Щоправда, творча історія розпочалася лише тоді, коли повела свою 5-річну онуку Єву в художню студію «Рубанс». Саме там бабуся вперше взяла пензель до рук!
Тож виставка, яку вони презентують нині, – це щира розповідь про родинний зв’язок, натхнення і силу мистецтва, що об’єднує покоління.
Надія Троневич представила роботи, які пронизані теплом і світлом. Серед них – «Напередодні Різдва», «Тюльпани», «Квітка кампсіса»…
– Пані Зіновія дала мені папір і я нанесла олівцем простий малюнок – чашку. Зіновія зазначила, що я правильно побудувала її, і тепер покаже, як правильно наносити фарби. І знаєте, що мене вразило? Це був плоский малюнок – просто чашка. А коли я нанесла фарбу – чашка вийшла з площини, вона стала насуватися на мене, як жива! Це просто диво!
Коли я нанесла фарбу – чашка вийшла з площини, вона стала насуватися на мене, як жива! Це просто диво!
Її онука Єва – вже з перших штрихів проявила неабиякий талант. А на виставку дівчина запропонувала полотна «Вікно в сад», «Квіти», «Маки», «Маяк», «Бабусин букет», «Глечик», «Бузок цвіте». В роботах юної художниці відчувається легкість і щирість юного погляду на світ.
Вчителька мисткинь, знана в Україні художниця Зіновія Зіновіївна Рубан, яка завітала на виставку, відзначила:
– Пані Надія – моя кума, і коли вона вперше привела Єву (а Єва до бабусі звертається просто «Надія», вони як подружки, у них стільки спільного), я їй сказала: «То ти будеш лише сидіти?»… Ні, і коли вона взялася малювати, я зрозуміла: переді мною справжній талант. Ми знайомі вже давно: Надія раніше вишивала, шила, навіть була модельєром, і я замовляла у неї кілька моделей. А Єва – моя маленька знахідка, її творче майбутнє вже відчувається в кожному штриху...Тепер ми з Надією пишемо під музику, фільми чи навіть каву. І цей особливий настрій переходить на полотна, – каже пані Зіновія.
А ще Надія Троневич – дружина відомого волинського історика і краєзнавця Петра Троневича. Тож присутнім на виставці було цікаво почути і його думку з приводу художниць у родині.
– Я пишаюся творчістю внучки. А малювання для дружини Надії – це не просто хобі, а спосіб передати емоції. В житті вона дуже імпульсивна та емоційна, але коли працює з пензлем, стає спокійною. Наші собаки, зазвичай, мають бути на вулиці, але зараз, коли я не приходжу, вони завжди поруч із нею.
Естонська гонча, яку Надія встигла намалювати, і спанієль Лінда, яка завжди сторожила коляску Єви, стали справжніми героями її полотен…
Виставка Надії Троневич та Єви Євсєєвої є прикладом того, як мистецтво єднає покоління, стираючи кордони між «старшими» і «молодшими». Вони справді виглядають не як бабуся та онука, а як дві близькі подруги, яких поєднує любов до кольорів, творчості та життя.
А головне, наголосила, вітаючи художниць, директорка культурно-мистецького центру (КМЦ) «Красне», заслужена артистка України Алла Опейда, – їхні роботи залишають відчуття радості й світла, яке так потрібне сьогодні кожному.
Чесно, я теж відчула на собі це тепло – і від полотен, і від спілкування. Особливо трепетним воно виявилося з Надією Троневич – ніби поговорила зі своєю бабусею Олею, яка зараз далеко, у Білій
Церкві на Київщині.
Більше фото і відео з виставки – за цим QR-кодом:
Марія ДЗЮБА, студентка 2-го курсу факультету цифрових, освітніх та соціальних технологій Луцького національного технічного університету.
Читайте також: «Вдова загиблого кулеметника з Волині: «Я впізнала коханого за татуюванням».
