ПАМ’ЯТЬ: плакали й німецькі матері

Цими днями до редакції завітав священик, настоятель храму Казанської Божої Матері, що в селі Озденіж Рожищенського району, о. Степан (Іваничко).

Звернутися до нас спонукала публікація Сергія Наумука «70 років чекали перепоховання», в якій ішлося про останки червоноармійців, що загинули у перші дні війни.
Отець Степан, котрий на парафії ось уже 20 років, знає, що на цвинтарі біля сільської церкви є поховання німецьких солдатів. Старожили ще пам’ятають, як над ним стояв березовий хрест. Зараз там лише більш-менш означене місце, адже, зрозуміло, за могилами ворогів усі ці роки ніхто не доглядав. Але ж солдати не винні, що політики розпочинають війни. І в Німеччині цих хлопців хтось чекав і оплакував, а може, рідні й дотепер хочуть знати, де вони знайшли останній спочинок.
Місце поховання (а воно, як вдалося з’ясувати, ніде не зареєстроване), вважає о. Степан, треба було б розкопати. За жетонами, можливо, вдасться встановити імена і повідомити рідних, а останки варто перепоховати. Інакше слід цього поховання назавжди загубиться. Бо в селі залишилося всього 42 хати, древній храм потребує ремонту, який маленькій парафії не під силу, як і впорядкування поховання. Тому о. Степан зацікавився згаданим у публікації державним підприємством «Волинські старожитності». Адже розкопки повинні проводити фахівці.