ПОРЯТУНОК СЕЛЯН – У ВЛАСНИХ РУКАХ

Закінчення. Початок у "Волині" за 25 грудня.

Погляди і працюючих, і ветеранів усе частіше зверталися до тих спеціалістів, котрі працювали з Володимиром Оксентюком. Один з них — Святослав Карбовський, котрий раніше добре себе зарекомендував на посаді головного інженера. Іронія долі: саме Святослав Євгенович у 1997 році на виборах був альтернативною кандидатурою Євгенові Панащукові. Тоді ж працював економістом у фірмі “Заповіт” Ігор Крикавський. Ось до цих спеціалістів майже рік топтали стежки ходоки від селян. Дійшли до того, що до домівки Крикавського приїжджали на автобусі люди. Ось як розповідала про ті події телятниця Ольга Зайчук: “Ми ходили до цих хлопців і просили: “Заберіть нас, бо ми пропадемо”. Аби Панащук побув до 2005 року, то не було б ні землі, ні майна”.
Довгий час Ігор Крикавський та Святослав Карбовський відмовлялися покидати свої місця роботи, де могли спокійно працювати. Але коли на сільських зборах усе частіше лунали їхні прізвища і прохання людей, доведених до відчаю, спеціалісти здалися. Почався масовий розрив договорів про оренду земельних часток і майна із приватно-орендним підприємством “Заповіт”. Ігор Крикавський, Святослав Карбовський та Василь Ферманюк (агроном за фахом) виступили на початку вересня ц. р. засновниками ТзОВ “Лище”. Понад 900 чоловік вирішили передати свої земельні частки і майнові паї цьому товариству і подали на це доручення керівникам.
Щоправда, через незнання селянами юридичних тонкощів виникла деяка плутанина. До того ж діяли попередні договори із “Заповітом”, оскільки Панащук не підписував заяв, не видавав трудових книжок. Отже, треба громадянам звертатися до суду. Керівник почав скаржитися в різні державні контролюючі інстанції на те, що в нього силою забирають майно, бунтують народ. Кажуть, нове товариство витримало в останні місяці понад 20 серйозних перевірок. Розібратися в цій ситуації не змогли навіть спеціалісти головного управління сільського господарства і продовольства, оскільки документація “Заповіту” знаходиться в сейфі, а Євген Панащук уникав зустрічі. Найкраще було б поспілкуватися керівникам ТзОВ “Лище” і “Заповіту” та розібратися в майнових питаннях, знайти компромісне рішення.
Нарешті, припертий до стіни Євген Панащук зустрівся з представником сільради, а також з головою комісії з врегулювання майнових питань Ігорем Крикавським, головою комітету співвласників майна Василем Лисом, іншими особами і начебто дав згоду на передачу майна в ТзОВ “Лище”. Принаймні, призначив відповідальних осіб з числа керівників для його передачі. Щоправда, згодом відмовився підписати акта. Останню свою фортецю — кабінет — Панащук вирішив не здавати.
Інвентаризаційна комісія, яку створили, підтвердила те, що було видно неозброєним оком. Спадщина ТзОВ “Лище” дісталася запущена. Висновки комісії: в приватно-орендному господарстві не вистачає цінностей на суму понад 600 тисяч гривень. Як це стикується з документацією, до якої комісія не мала доступу, невідомо. Особливо був жахливий стан на тракторних бригадах, де механізатори не могли виїхати в поле. На початку вересня було виорано лише п’ять гектарів.
Хлопці, як лагідно називають нових керівників, залучили техніку з інших підприємств і, по суті, “підняли цілину”, яку недоброякісно обробляли до цього. Майже 600 гектарів озимини було посіяно з міндобривами, більше 500 гектарів виорали під зяб, закупили гноєтранспортери і почистили “авгієві конюшні” у тваринництві. Домовились про корми, почали розраховуватися за борги по електроенергії.
Як сказав пенсіонер Анатолій Петров, село ожило, люди вернулись на робочі місця, бо побачили, що керівники взялися щось робити. Здавалось би, нарешті, селяни визначились і матимуть спокій. Тим більше, що ніхто не проти того, щоб приватне підприємство “Заповіт” існувало, якщо тільки є власники земельних часток та майнових паїв, котрі згодні їх передати Євгенові Панащуку. На будь-які уступки готові йти керівники товариства “Лище”. То чому ж так бурхливо відбувалися уже п’яті збори власників землі і майна на минулому тижні, з яких ми розпочали свою розповідь?
ДВОВЛАДДЯ В ЛИЩЕ ЗАКІНЧИЛОСЯ?
Привід для неспокою і збурення у селян був більш ніж достатній. Нарешті всім стало відомо з оголошення в газеті “Волинь”, що Євген Панащук не зміг виплатити банківський півмільйонний кредит, взятий в червні 2002 року під заставу, якою було продуктивне стадо — 500 корів. Уже й призначено дату проведення аукціону-розпродажу. Можна лише дивуватися, що в процесі “розпаювання” молодняк ВРХ, який виділявся людям, оцінений по 4 гривні 6 копійок за кілограм живої ваги, а молочні корови, що призначалися під боргові зобов’язання — по 1 гривні 40 копійок. Якби була встановлена нормальна ціна, то, напевне, вистачило б і половини стада. Можливо не обов’язково було віддавати під заставу молочне стадо, а якісь інші цінності для вирішення господарських справ?
Голова комітету співвласників майна Василь Лис підкреслював у своєму виступі на останніх зборах, що договір про заставу незаконний, бо не було згоди власників паїв. Такі серйозні питання вирішуються на загальних зборах, які тут не скликалися декілька років. За дорученням селян з цього приводу Василь Лис звернувся в Луцьку районну прокуратуру, яка повинна визначити законність цього акта, а також направлені листи в обласну і Генеральну прокуратуру.
Але особливо людей обурив випадок, який стався 5 грудня 2003 року, коли на території тракторної бригади та зерноскладу з’явилася приватна охорона — 10 чоловік. Євген Панащук тоді пояснив, що це зроблено з метою запобігання розкрадання майна. Однак, як з’ясувалося, власники, які вивозили овес зі складу, діяли в межах закону і до них ніяких претензій не пред’явила міліція, котра згодом сюди прибула. Керівники товариства доклали значних зусиль, щоб не допустити якоїсь сутички між селянами і “чужаками”, хоча, здавалось, дехто цього очікував.
На 10 грудня цього року було призначено зустріч представників обласної, районної і сільської комісій з врегулювання майнових питань з участю керівників ТзОВ “Лище” та приватно-орендного підприємства “Заповіт”. Прибули також начальник головного управління сільського господарства та продовольства облдержадміністрації Володимир Літвінчук та голова райдержадміністрації Вадим Науменко, спеціалісти облсільгоспуправління. Розгляд важливих майнових питань з участю зацікавлених сторін, як передбачалося, повинен був відбутися в приміщенні сільської ради. Та ще задовго до призначеної години (такого в селі не пам’ятають!) площа перед конторою була заповнена людьми, які хотіли бути присутніми при обговоренні насущних питань. Довелося піти на зустріч громаді і засідати привселюдно в Будинку культури. Зігнорував зібрання лише Євген Панащук, якого письмово і усно повідомляв сільський голова Віталій Шкорупський. Колишній механізатор пенсіонер Георгій Гарбарук запропонував присутнім відкликати Панащука як свого представника в депутатському районному корпусі. Спеціалістам головного управління сільського господарства та продовольства Євген Панащук повідомив, що він звернувся за захистом своїх майнових прав у суд ще 16 жовтня цього року.
В принципі це нормальний вихід із ситуації, якщо неможливо врегулювати майнові справи погодженням між двома сторонами. Однак поки що ніяких судових дій не спостерігається, Євген Панащук не йде на будь-які переговори чи розмови з документами в руках. Можливо, недаремно в селі кажуть, що керівник “Заповіту” шукає захисту і прихильності аж ніяк не в судових інстанціях. Про це свідчить і випадок з викликом приватної охорони. Раніше деякі високі керівники, приїжджаючи в село, вели себе досить зневажливо до людей: мовляв, ідіть доїти корів, розберемося без вас.
На зборах, коли висловлювалися добрі побажання засновникам товариства Святославу Карбовському, Ігорю Крикавському та Василю Ферманюку, в Будинку культури усі присутні встали і гаряче аплодували. Таке в наш час рідко побачиш. Хай довір’я простих людей буде авансом для молодих керівників у майбутній тяжкій праці. Сподіваємося, всі майнові питання будуть розглянуті і узгоджені, а компетентні органи також не залишаться в стороні, якщо буде потреба.
Не все в нового керівництва на “ура” буде відбуватися. І про це свідчить навіть те, що самі люди деяких п’яничок відправляли із залу провітритись, а когось навіть у приміщення не пустили. Не секрет, що безгосподарність і “прихватизація” посприяла пияцтву, байдужості не лише в цьому селі.
З цього селянського невдоволення в Лищі повинні б зробити висновок і керівники виконавчої влади, і сільський голова, а ще більше — самі трудівники. На жаль, реформування в селі проходило при абсолютній юридичній безграмотності селян, а спеціалісти різного рівня цьому сприяли. Така ситуація виникла тому, що селяни з трудом навіть на збори сходяться (від нас, мовляв, нічого не залежить), не домагаються звітів керівників, не рахують разом громадську копійку.
Від мудрого керівництва, порядних інвесторів залежить весь сільський уклад життя. Ось ще один прикрий факт: приватно-орендне господарство “Заповіт” не сплатило більше 16 тисяч гривень за оренду земель з резерву сільради. Приватне господарство винне більше 160 тисяч гривень до бюджетів різних рівнів, а від цього залежить зарплата працівників дитячого садка, закладів культури, сільради. Нині сільський голова повинен виступати лідером і арбітром, та не чекати, поки грім гряне. Ну, а з приводу запитання, яке неодноразово задавали жінки — “Чому нам нав’язують того Панащука?” — то все-таки варто згадати 1997 рік і поблажливість громади. Доля і добробут селян багато в чому все-таки залежить від власних рішень та вчинків.
Олександр НАГОРНИЙ.