102-річний Михайло Руденко з Нової Олександрівки на Полтавщині й досі живе сам: читає без окулярів, порається біля господарства, доглядає пасіку, робить зарядку і щодня знаходить привід заспівати.
На Полтавщині 101-річний дід Михайло сам доглядає город та пасіку
Житель Полтавщини розкрив секрет довголіття
Довгожитель із села Нова Олександрівка Семенівської громади на Полтавщині Михайло Руденко читає без окулярів, співає, доглядає город та опікується пасікою. Нині в населеному пункті чоловік – єдиний житель.
Цьогоріч пан Михайло, якому в жовтні виповниться 102 роки, виростив огірки, помідори, дині та кавуни. «Помідори – дрібні, а далі дині і кавуни. Як бур’ян великий, сам позрубую, а вони (діти та онуки. – Ред.) тоді прополять, огірки сам збирав, бо їх же нема, а гурки треба щодня збирати», – каже довгожитель.
Чоловік народився, виріс і все життя працював у Новій Олександрівці. Дружина Михайла померла 24 роки тому, відтоді він проживає сам.
Довгожитель брав участь у Другій світовій війні, там зазнав поранення ноги, через це має інвалідність. Після війни працював агрономом, на пасіці, в саду та управлінцем у колгоспі.
– Я дуже багато читаю і співаю. Оце в мене два вулики... І я з них цього року накачав вісім банок трилітрових меду, – ділиться чоловік.
У пана Михайла лишились донька, онуки та правнуки. Щотижня вони приїжджають навідувати та допомагати йому. Чоловік веде здоровий спосіб життя, харчується переважно овочами, фруктами, кашею та молочними продуктами.
Дід Михайло каже, що найбільше сил йому дають праця, спокій і добро, зроблене для інших.
– Уранці натщесерце два яйця випиваю. М’яса я стараюся не дуже їсти, бо воно тільки старість сильно прискорює. Каші різні в мене є… Найчастіше пшоняну кашу їм, це дуже добре для серця, і крупи варю, – розповідає довгожитель.
На думку чоловіка, оздоровлюватися йому допомагають пірамідальні конструкції. У них він витримує воду, адже вважає її цілющою. Уранці та ввечері робить розминку, а також масажує частини тіла для покращення кровообігу.
«Я тру вуха. Оце отак відразу тру пальцями, доки гарячі не стануть, тоді раковини вушні натираю, тоді оці мочки сім разів, тоді оце 20 разів угору, тоді знову тру, доки потепліють вуха, і це щодня. І так само шия, і потилиця, і до потилиці дістати, потім груди потер, потім живіт потер», – демонструє чоловік.
Дожити до таких років, на думку пана Михайла, йому вдалося завдяки тому, що працював на свіжому повітрі, утримувався від переживань та безплатно допомагав людям.
«Я все життя стараюся людям допомогти. Був у мене мотоцикл, прийде людина: «Відвезіть у лікарню». Я без розмов повіз і плати не беру. Я від цього не постраждаю, а людині допоможу. Вона мені подякує, а воно мене аж піднімає, я такий радий, що зробив людині добро. Живу і жити хочеться. Інколи, буває, прокинусь, і щось наче на душі не так, не веселиться. Сідаю, заспіваю одну пісню, другу, третю. Все – енергія піднялася і став здоровий. Ходжу веселий і ще співаю», – підсумовує Михайло Руденко.
Надія КАРБУНАР, glavcom.ua
Приєднуйтесь до нашого Телеграм-каналу Волинь ЗМІ
