Курси НБУ $ 44.89 € 50.31
Із села евакуювали двох останніх жителів, за якими росіяни полювали дронами

Микола та Леонід – останні жителі Блакитного. Війна забрала в них рідний дім, але не зламала їх.

Фотоколаж: volyn.com.ua / chatgpt.com.

Із села евакуювали двох останніх жителів, за якими росіяни полювали дронами

Кацапи робили це заради розваги

Двоє братів із Блакитного, що на Запоріжжі, – останні жителі населеного пункту, який росіяни за літо перетворили на купу каміння. Пенсіонери пережили десятки «прильотів» і дивом вижили, коли шахед вдарив поруч.

Аби евакуювати останнього жителя Блакитного, волонтери та поліцейські ризикували власним життям: уздовж дороги до села на машини постійно чатують російські дрони-ждуни.

«Ми забирали його, чекали десь хвилин 15 – за цей час нарахували приблизно 11 КАБів, що впали поруч. Вони засипають цю місцевість авіабомбами, бо ворог веде наступальні дії на Оріхів», – розповів волонтер Ігор Піліпушка. росіяни атакують, тотально випалюючи, перемелюючи бомбами українську землю.

Того дня волонтери евакуювали пана Леоніда – він залишився в Блакитному останнім. Його брат, пан Микола, покинув село трохи раніше через проблеми із серцем: дістатися лікарні під обстрілами чоловікові допомогли військові.

Прямо на мене летів. Я йому дулю скрутив, слів божих сказав – він і полетів…

Евакуйовані брати оселилися в гуртожитку Запоріжжя. Вони поступово звикають до невеличкої кімнати та з болем згадують покинуту хату. Кажуть, що в обстрілюваному селі виживали завдяки городу та шістьом курям.

На вулицю брати виходили хіба що вночі – удень це було вкрай небезпечно. росіяни задля розваги полювали на літніх людей за допомогою дронів. «Прямо на мене летів. Я йому дулю скрутив, слів божих сказав – він і полетів. До Жовтенького долетів, «пшак» – і збили. Молодці, добре стріляють», – пригадує пан Микола.

А зараз усе, що залишилося на згадку про рідний дім, – кілька світлин у телефоні. Оце і є визволення по-російськи…

Надія КАРБУНАР, glavcom.ua

Приєднуйтесь до нашого Телеграм-каналу  Волинь ЗМІ

Читайте також: Урок, на якому не потрібен дзвінок: щоденник журналіста з Волині.

Реклама Google

Telegram Channel