«Завтра, пока некоторые больные на голову голодоморцы будут свичкы у викнах палыты та голодуваты на знак пошаны до померлых, мы собираемся нашей старой, дружной компанией и устраиваем пиршество - шашлык из свинины замочен мальчиковой половиной, они же занимаются напитками, девчоночья половина кудесничает на счет всяких оливье и пироженок с мороженками; будем вкусно есть, шутить и даже танцевать»...
«Завтра, пока некоторые больные на голову голодоморцы будут свичкы у викнах палыты та голодуваты на знак пошаны до померлых, мы собираемся нашей старой, дружной компанией и устраиваем пиршество - шашлык из свинины замочен мальчиковой половиной, они же занимаются напитками, девчоночья половина кудесничает на счет всяких оливье и пироженок с мороженками; будем вкусно есть, шутить и даже танцевать».
Так написала у своєму блозі, відповідаючи на запитання: «Як ви ставитесь до визнання голодомору геноцидом?», депутатка Луганської міської ради від КПУ і водночас головний редактор газети «Совєтская Луганщина» Наталія Максимець. Український письменник Сергій Пантюк цю дикість прокоментував так: «Якби ми жили в цивілізованій країні, ця істота вже б спостерігала за небом через заґратоване віконце. Але в нас при владі духо..., ой вибачте, мало не написав «духовні», шкурні побратими цієї ж авторки, тож адекватної реакції від них годі очікувати. Але є ще Бог…Чи простить її Бог та душі отих мільйонів невинно убієнних голодом, не впевнений...».
