Відома уродженка Волині – росіянам: «Вас скорєє раз’...бьом!»

А було так. Ембраєр (літак) рейсу LO771 «Варшава – Вільнюс» закінчував посадку пасажирів. Моє місце було біля проходу, я вже сиділа, пристебнувшись і розгорнувши щойно куплену книжку (Grzegorz Rzeczkowski, «Spiedzy Putina»), а в проході ще рухалась вервечка пасажирів далі на свої місця. І зненацька просто мені над головою радісно заревло рускім голосом, посипало «б...дями» – якесь рашин-бидло, загальмувавши в проході, перегукувалось навстоячки через пів літака зі своїми дружбанами в кінці салону.

І – цілком спонтанно – з мене вихопилось безадресне, в простір:

– Господи, та коли ж вам уже нарешті заціпить!..

Тамте почуло, співвіднесло мій вигук зі своєю особою й енергійно зареаґувало:

– Чє-вооо???

Аж тут я його розгледіла – підвівши голову з-над книжки (здоровенне бурмилисько, під два метри заввишки, і ще й алкоголем від нього заносило – ну класика жанру!). І, так само відрухово, я сказала йому те єдине, чого він точно не зміг би НЕ зрозуміти:

– Слава Україні!

На мить його було зіщулило, як від ляпасу, – ніколи не бачила точнішої ілюстрації до приказки «як чорт від ладану», – але він хутко оговтавсь:

– Слава россії! – заперечив обурено (а тиша в літаку вже стояла, як у вусі!), – і, мов відчуваючи, що це не досить переконливо прозвучало, додав уже з щирою ненавистю: – Нє раз’є...алі вас єщьо?

На мить його було зіщулило, як від ляпасу, – ніколи не бачила точнішої ілюстрації до приказки «як чорт від ладану».

І от же цікаво: ще 4 роки тому мене б від такого діалогу потім тиждень трусило. А тут я не відчувала геть нічогісінько, крім того, що воно – мене (!) –БОЇТЬСЯ (sic! – так!), – і відповіла йому спокійно і впевнено, його ж таки мовою, в дзвінкій занишклій тиші:

– Вас скорєє раз’...бьом!

На диво, він замовк – тільки, рушаючи далі по проходу, зі злості вдарив ногою власну валізку (!).

Потім із задніх рядів, де сиділи його другани, долинули уривки схвильованих реплік – «на емоциях, да...», – і з виправдальних інтонацій я виснувала, що це не інакше як «харошиє рускіє» по європах подорожують, либонь, ще й чекаючи де-небудь у Вільнюсі на свій «вид на жительство», тож тим часом від публічного «зетництва» їм слід утримуватись, і вони гуртом дорікали друганові, що так необачно себе видав і підставляє їх усіх...

Але бачили б ви, як поштиво зносили мені після рейсу валізку старші польські панове, що були свідками цієї сцени!.. Майже запобігливо, слово чести. (Може, теж мені повірили, що – «раз’...бьом»?☺).

От. І не кажіть мені, що мат не може бути в українській літературі художнім засобом. :)

Контекст, товариство, контекст – все залежить від контексту... 

Оксана ЗАБУЖКО, письменниця, феміністська літературознавиця, поетеса, есеїстка, публіцистка, викладачка та політична активістка.

Зараз також читають: Трамп заявив, що його «не зачіпає», хто програє у війні з РФ.