Кремль вирішив підіграти Януковичу в інформаційній війні проти української опозиції
Кремль вирішив підіграти Януковичу в інформаційній війні проти української опозиції 11 листопада в Києві провели презентацію книги співробітника Російського інституту стратегічних досліджень Тамари Гузенкової «Антропологія влади. Юлія Тимошенко», яка вийшла друком якраз напередодні місцевих виборів в Україні
Видання намагалися представити як незалежне дослідження, присвячене аналізу сучасних політичних процесів в Україні через призму діяльності Тимошенко, оскільки, за визначенням авторки, вона «є єдиним харизматичним політиком в Україні і писати про неї цікаво». Проте, по-перше, промовистим фактом є місце роботи Тамари Гузенкової. Російський інститут стратегічних досліджень - це державна установа, створена згідно з указом президента Єльцина 1992 року. Дмитро Медведєв у 2009 році затвердив нову редакцію статуту цієї організації, у якому визначене завдання РІСД: «Інформаційно-аналітичне забезпечення федеральних органів державної влади при формуванні стратегічних напрямків державної політики у сфері забезпечення національної безпеки». Крім того, про особливий статус цієї установи свідчить той факт, що сьогодні інститутом керує колишній керівник інформаційно-аналітичного управління Служби зовнішньої розвідки Росії Леонід Решетніков, а в його штаті працює багато колишніх розвідників. По-друге - зміст самої книги. Важко назвати неупередженою роботу, в якій використані переважно негативні висловлювання про Юлію Тимошенко, що з`являлися в українській пресі упродовж її політичної кар`єри. В якості «коментаторів», яких цитує пані Гузенкова, люди, які завжди вважали екс-прем`єра своїм особистим ворогом: Микола Азаров або ж Леонід Кучма, думки якого представлені надзвичайно широко, Дмитро Табачник, Інна Богословська. Також авторка посилається на політиків, які працювали з Тимошенко, а потім перейшли до табору її політичних опонентів: нинішнього голови Держкомпідприємництва Михайла Бродського, заступника секретаря РНБО Дмитра Видріна, «нашоукраїнця» Миколу Мартиненка - часів, коли він конфліктував з Тимошенко у 2005 році, колишніх народних депутатів, які обиралися за списком БЮТ: Дмитра Чобота та Степана Хмару. Мотивація російської сторони в даному випадку зрозуміла. Тимошенко є єдиною реальною альтернативою Януковичу, від перемоги якого на президентських виборах в Кремлі не приховують задоволення. Крім того, лідер «Батьківщини» є політиком, здатним зупинити експансію Росії на українському енергетичному ринку. Саме під таким кутом зору на неї дивиться і авторка з Російського інституту стратегічних досліджень: «Вчитуючись в публікації Юлії Тимошенко на енергетичну тематику, не важко було помітити, що практично всі пропозиції тоді ще опозиційного українського політика були спрямовані на те, щоб ускладнити Росії використання власних ресурсів та зробити її постачальником енергоносіїв на умовах недружнього союзу України та Заходу», - пише Тамара Гузенкова. Показовим в цьому контексті є і місце в Києві, яке обрали для проведення презентації - представництво відомої своїм українофобством організації «Інститут країн СНД», яку очолює такий великий «друг» України, як Костянтин Затулін. При тому, що книга вийшла всього півторатисячним накладом, в Україні їй приділили максимум уваги - в першу чергу за допомогою провладних ЗМІ. Наприкінці жовтня Тамару Гузенкову запросили для участі у програмі «Велика політика» на телеканалі «Інтер», що знаходиться у власності шефа СБУ Валерія Хорошковського. І навіть заради неї зробили спеціальний третій ефірний блок, хоч завжди «Велика політика» складається з двох частин. Тобто чинна влада зі свого боку намагається створити навколо цієї книги штучний ажіотаж, прагнучи дискредитувати лідера найбільшої опозиційної сили. Є ще одна причина, яка пояснює узгоджені дії Кремля та команди Віктора Януковича, - комплекси, пов`язані із Помаранчевою революцією та побоювання нового Майдану. Ось що пише пані Гузенкова щодо ролі Тимошенко у подіях 2004 року:«Її воля до перемоги в поєднанні з вірою у себе складала ресурс, який важко було б точно виміряти та оцінити, але який, як стало зрозуміло пізніше, відіграв вагому, а в окремі моменти і визначальну роль». Або інша цитата: «Якщо казати прямо, то у 2004 році саме Ю. Тимошенко «внесла» його (Віктора Ющенка) у президентське крісло». В принципі, це псевдонаукове дослідження придатне лише для того, щоб знайти привід в черговий раз вилити бруд на опозиційного лідера за допомогою контрольованих ЗМІ. Інформаційні війни - це «коник» російської влади, і цим «пасом» готова скористатися влада українська. З цим все більш-менш ясно. Є лише одне питання, яке хочеться адресувати таким поважним людям, як Степан Хмара: чи розраховував він, що критичні «стріли», які він часто пускав на адресу Тимошенко, стануть згодом в нагоді російським спецслужбам? www.svizhe.info http://svizhe.info/content/rosiiska-rozvidka-mochit-timoshenko.html
