Житель села Привітне Локачинського району Віктор Костюкевич у листі до редакції повідомляє, що його звільнили з роботи згідно з п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України. “Яка вихідна допомога мені належить?” — запитує автор листа...
Житель села Привітне Локачинського району Віктор Костюкевич у листі до редакції повідомляє, що його звільнили з роботи згідно з п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України. “Яка вихідна допомога мені належить?” — запитує автор листа. З подібними запитаннями звертаються до адвоката інші наші читачі. Відповідно до ст. 84 Кодексу законів про працю України, при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) — не менше двомісячного середнього заробітку; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) — у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку. Таким чином, у випадку звільнення працівника на підставі п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України йому належить виплата вихідної допомоги у розмірі не менше середнього місячного заробітку працівника.
РАДЯНСЬКІ ОБЛІГАЦІЇ ЦІНИ НЕ МАЮТЬ Володимир Мельник, житель с. Боровичі Маневицького району, повідомляє, що раніше він зберігав свої заощадження в облігаціях 3-процентної виграшної позики. “У 1992 році тиражі виграшів припинились і я вклав усю суму 28 лютого 1992 року на ощадкнижку. Мій вклад заморожений. Чи можу я повернути облігації? Мені 70 років і чекати на повернення грошей надії не маю”,— пише автор листа до редакції. Питання, що стосуються зобов’язань держави щодо облігацій, випущених у Радянському Союзі, регулюються Законом України “Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України” від 21 листопада 1996 р. На підставі цього закону встановлюються зобов’язання держави перед громадянами України, які внаслідок знецінення втратили грошові заощадження, поміщені в період до 2 січня 1992 року в установи Ощадного банку СРСР та державного страхування СРСР, що діяли на території України, а також у державні цінні папери: облігації Державної цільової безпроцентної позики 1990 року, облігації Державної внутрішньої виграшної позики 1982 року, державні казначейські зобов’язання СРСР, сертифікати Ощадного банку СРСР. Цей закон визначає порядок грошової компенсації втрат від знецінення грошових заощаджень громадян. Проте цей закон не регулює порядку повернення облігацій та й не має потреби у такому поверненні, бо сьогодні вони не становлять ніякої цінності. Найоптимальнішим шляхом вирішення цього питання є все-таки отримання грошової компенсації втрат, які зазнав громадянин у результаті знецінення облігацій, котрі йому належали.
СУД ЗАХИСТИТЬ МАЙНОВІ ПРАВА “У який строк сільгосппідприємство зобов’язане виплатити родичам померлого заборговану йому заробітну плату? Якщо зарплати не повертають, куди нам звертатися щодо вирішення цього питання?” — запитує Н. Ткачук з Луцького району. Відповідно до ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-якого строку. Відповідно до ст. 77 Цивільного кодексу, зміна осіб у зобов’язанні не тягне за собою зміни строку позовної давності. У випадку належного оформлення спадщини, спадкоємці померлого є правонаступниками його майнових прав, тобто настає зміна осіб у зобов’язанні, і тому можуть звертатися з позовом до суду за захистом майнових прав.
