Сьогодні – Благовіщення Пресвятої Богородиці, велике дванадесяте свято православної церкви. У його основі – повідомлення архангела Гавриїла Діві Марії «благої вісті» (звідси і «Благовіщення») про народження у неї божественного немовляти, спасителя роду людського. Про цю подію докладно розповідається у Євангелії від Луки...
Сьогодні – Благовіщення Пресвятої Богородиці, велике дванадесяте свято православної церкви. У його основі – повідомлення архангела Гавриїла Діві Марії «благої вісті» (звідси і «Благовіщення») про народження у неї божественного немовляти, спасителя роду людського. Про цю подію докладно розповідається у Євангелії від Луки.
За народною традицією, від Введення до Благовіщення не можна порати землі, бо вона «відпочиває і сил набирається». А після Благовіщення сам Бог благословляє землю й відкриває її для сівби. Вважалося, як Благовіщення проведеш, так і весь рік. А цього дня, як відомо, «птиця гнізда не в’є, дівка коси не чеше». За переказами, зозуля – єдина птаха, яка не дотрималася цього звичаю, за що її Бог покарав: вона не має власного гнізда, а яйця підкладає у чужі. Сучасна молодь уже забула і такий прадавній звичай, як топтати ряст, котрий поспіль побутував в Україні ще в 20-і роки минулого століття. Звершували його саме на Благовіщення, босоніж, приказуючи: «Топчу, топчу, ряст, ряст. Дай Боже, діждати і на той рік топтати»! А про хворих і немічних казали: «Вже недовго йому залишилося ряст топтати». У цьому звичаї – і глибока мудрість, традиції оздоровлення, і поетична душа народу, його нерозривний зв’язок із живою природою, який ми, на жаль, незворотно втрачаємо.
