Це набожне село знаходиться у Старовижівському районі
На святкування 20-ої річниці відкриття храму імені Сергія Радонезького у с. Залюття, що на Старовижівщині, до невеличкого волинського, Богом облюбленого, куточка, з`їхалося чимало шанованих гостей. Прибули сюди з цієї нагоди і три владики: митрополит Луцький і Волинський Ніфонт, єпископ Житомирський і Новоград-Волинський Никодим, єпископ Володимир, керуючий Володимир-Волинською і Ковельською єпархією, її секретар протоієрей Володимир Лисий, ієромонахи, настоятелька Свято-Успенського Святогірського Зимненського жіночого монастиря ігуменя Стефана
Людмила ВЛАСЮК У святковій літургії взяли участь 23 священнослужителі з Київської, Тернопільської, Шепетівської, Луцької та Волинської єпархій, ієромонахи та диякони, хор семінаристів з Почаєва. Їх квітами та хлібом-сіллю зустрічали діти в українських вишиванках, а учні недільної школи читали вірші, прославляючи у них святе ім`я Господа. Усі, хто прибув на свято, відчули на собі ту духовну атмосферу, яка кожного проймала до глибини душі. Того дня біля храму зібралися дорослі та діти, віряни із сусідніх сіл, які возносили свої молитви до Преподобного Сергія – покровителя цієї парафії, монаха православної церкви, чудотворця, засновника Свято-Троїцького монастиря під Москвою, який за свої сподвижницькі труди удостоївся бачити Богоматір з апостолами Петром та Іоанном Богословом у своїй келії під час молитви. Сьогодні сумнівів немає, що найбільшою окрасою села є храм, побудований на пожертвування та кошти парафіян у 1991 році. Не маючи церкви, прихожани відвідували храми у сусідніх селах: Кримне, Дубечне, а також Рудка-Козинська, де свого часу служив ієромонах Ніфонт. Незважаючи на те, що це маленьке село тривалий час не мало своєї православної обителі, тут добре прижились християнські традиції. Чимало жителів села є активними парафіянами, які не пропускають жодної літургічної служби у храмі. Невеличка православна обитель не змогла би вмістити всіх бажаючих, які прийшли на святкове Богослужіння. Тож служба проходила на церковному подвір`ї. Після читання Євангелія зі словами проповіді та привітання до священиків, прихожан та гостей села звернулися три владики, настоятель храму імені Сергія Радонезького отець Юрій, згадуючи життя та подвиги Преподобного монаха, історію будівництва храму, в котрому, дякуючи Богу, уже двадцятий рік поспіль лунає слово Боже, закликаючи до молитви та спасіння. - Навчався я у Волинській духовній семінарії під керівництвом владики Ніфонта. Пригадую, Святійший показав мені на карті малесеньку позначку, назва якій і було село Залюття. Напевне, побачивши в моїх очах страх, він сказав: «Не бійся, синку, іди з Богом. Там хороші люди, вони тебе в біді не залишать». За ці шістнадцять років я переконався в істинності слів владики, - сказав священик. Після Божественної літургії було звершено хресний хід навколо храму, зачитане Святе Євангеліє та окроплено всіх святою водою. Це невелике село, в якому 430 жителів, стало справжньою кузнею духовних кадрів. Понад двадцять вихідців із цього куточка, яке оберігають дрімучі ліси, здобули духовну освіту і служать православній церкві. Це, зокрема, архімандрит Нафанаїл – ректор Почаївської духовної семінарії, ігумен Фотій – начальник Валаамського подвір`я, ігумен Роман – благочинний в Житомирській єпархії, ієромонах Амфілохій – насельник Почаївської лаври, ієрей Серафим – клірик Волинської єпархії, ігуменя Стефана – настоятелька Зимненського жіночого монастиря, монахиня Ірина – насельниця Свято-Успенської Зимненської обителі, інокиня Тетяна. Побувавши на службі Божій, поспілкувавшись з прихожанами, ніби й сама вдихнула ковток цілющого повітря. Дивлячись, як пливуть у небі бані золочені, відчувала духовне піднесення. с. Залюття Старовижівський р-н.
