Шановний Степане Дорофійовичу! Пишу, щоб висловити гарячу вдячність за чергову вашу гостру, захоплюючу, талановиту публікацію (17 вересня). Її теж виріжу і добавлю до багатьох попередніх ваших, які здавна зберігаю...
Шановний Степане Дорофійовичу! Пишу, щоб висловити гарячу вдячність за чергову вашу гостру, захоплюючу, талановиту публікацію (17 вересня). Її теж виріжу і добавлю до багатьох попередніх ваших, які здавна зберігаю
Галина ДЖУЛАЙ
І ось що хотілося б добавити до сказаного вами. Болючі спогади зринають. Як тяжко було колись складати по копійочці «на чорний день», на будівництво хоч якогось житла, на навчання дітям... Відмовляли і собі, і дітям у найнеобхіднішому, щоб хоч якусь крихту заощадити. І от тепер лежать ті ощадкнижки вже он скільки років і сміються з нас. Зачепіть цю проблему в своїй газеті. Зініціюйте підрахунок по області - скільки в ній нас таких обдурених? Он якраз Верховна Рада розробляє бюджет на 2012 рік. Чому навіть опозиція ні словом не згадує про ті наші тяжким потом зароблені гроші? Тисячі українського чиновництва в розкошах плавають на чолі із головним своїм босом, а ми ж не милостиню у них просимо, а вимагаємо вернути нам наше кровне, тяжко зароблене, від дітей відірване. Невже хоча б нам - 80-річним і старшим - держава не в змозі хоч перед смертю вернути оту злиденну копійку? Та в змозі була б давно, якби схотіла. При таких-то розкошах верхівки! А скільки таких обібраних вже не дожило! с. Тростянець Ківерцівського району.
