Минулих вихідних довелося трохи помандрувати. Біля села Зоря, що на Рівненщині, спостерігала таку картину. Хтось підпалив суху траву й бур’яни біля траси. Некерований вогонь швидко робив свою справу і вже наближався до поближньої лісосмуги, де росли молоді, але гінкі сосни і ялини...
Минулих вихідних довелося трохи помандрувати. Біля села Зоря, що на Рівненщині, спостерігала таку картину. Хтось підпалив суху траву й бур’яни біля траси. Некерований вогонь швидко робив свою справу і вже наближався до поближньої лісосмуги, де росли молоді, але гінкі сосни і ялини. У ситуацію втрутилися пожежні. Але навіть вони справитися з вогнем, який «розбігався» у різні боки, одразу не могли.
Подумалось: а той, хто бездумно чиркнув запальничкою, швидше всього і на цей раз залишиться безкарним, дарма, що відповідні постанови забороняють палити суху траву й бур’яни. Ну то й що?! Але ж так легше, ніж махати граблями, а потім сушити голову, куди подіти сміття, вважає чимало наших земляків. Бо вздовж траси від Луцька до Локач вчора довелося бачити не одну випалену ділянку. Не зупиняє паліїв навіть те, що такі дії вже призводили до того, що горіли цілі обійстя, гинули люди, не кажучи про величезну шкоду природі. На початку березня обласна комісія з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій у черговий раз розіслала лист-доручення за підписом голови облдержадміністрації, у якому є пункт і про заборону спалювання минулорічної трави. Але хіба хтось про цю заборону ще не знає?! Думається, зарадити тут можуть лише відчутні штрафи, яких у Європі, куди ми так прагнемо, не бояться і вміють стягувати. Тому там ніхто не посміє «вистрілити» на узбіччя траси недопалком з вікна автомобіля чи кинути під ноги обгортку з чипсів.
