ЗЕМЕЛЬНА АРИФМЕТИКА

На листи наших читачів відповідає керівник Волинської сільськогосподарської дорадчої служби Наталія Козак
Житель села Зачернеччя Любомльського району Василь Луць у листі до редакції запитує: чи правомірні дії сільського голови, який включив його — власника земельної частки (паю), до списків для плати за землю? Державний акт на право приватної власності на землю автор листа одержав лише в грудні 2003 року.
Використання землі в Україні є платним. Розмір плати на землю та інші умови регулюються Законом України від 3.07.1992 р. “Про плату за землю”. Відповідно до статті 5 цього закону об’єктом плати за землю є земельна ділянка, а також частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, в тому числі на умовах оренди.
Суб’єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.
З листа дописувача не зрозуміло, чи його земельна частка (пай) перебувала в оренді у місцевого господарства, чи був укладений договір оренди земельної частки (паю), а тому важко відповісти, хто повинен був сплатити земельний податок за її використання. Якщо договір оренди земельної частки (паю) з її власником був укладений, то земельний податок повинен сплачувати орендар, в іншому випадку — сам землевласник.

“До земель, що підлягали розпаюванню, не увійшли випаси, які залишилися в користуванні сільської громади. Чи правомірно це?”— запитує Василь Луць.
Як повідомили з відділу земельних ресурсів Любомльського району, згідно з рішенням зборів землевласників с. Зачернеччя вирішено виключити випаси із складу сільгоспугідь, які підлягають паюванню, та створити громадське пасовище. Тому при видачі державних актів на право власності на земельну ділянку та виділенні її в натурі жителям цього села до складу земельної ділянки були включені лише рілля та сіножаті.
Однак, якщо дописувач не згідний з рішенням зборів землевласників і не давав згоди на зменшення своєї частки (паю), то він, безумовно, може оскаржувати дії відповідних посадових осіб до місцевого суду.

Володимир Загорський, житель села Іванівка Іваничівського району, 24 роки працював у колгоспі імені Івана Франка, правонаступником якого є сільськогосподарський виробничий кооператив “Вільна Україна”. Згодом Володимир Павлович переїхав у село Мишів і працював там у колгоспі по 1976 рік, з якого вийшов на пенсію і отримав там земельну частку й майновий пай. “У праві на земельну частку та майновий пай у КСП “Вільна Україна” мені відмовили. Чи правомірно це?”— запитує автор листа до редакції.
Пунктом 2 Указу Президента України від 8 серпня 1995 року “Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам”, визначено, що право на земельну частку (пай) мають члени сільськогосподарського підприємства, в тому числі пенсіонери, які працювали в ньому і залишаються його членами, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.
Згідно з пунктом 2 статті 9 Закону України “Про колективне сільськогосподарське підприємство” і пунктом 4 Порядку визначення розмірів майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств та їх документального посвідчення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2001 року №177, до списку осіб, які мають право на майновий пай, включаються всі члени підприємства, а також особи, за якими відповідно до законодавства зберігається право на майновий пай.
Враховуючи вищевикладене, ви не набули права на земельну частку та майновий пай в КСП “Вільна Україна”, бо не були його членом, а звільнилися ще з колгоспу. Однак як пенсіонер іншого колгоспу (с. Мишів Іваничівського району) ви отримали право на земельну частку та майновий пай, згідно з вищеназваним законодавчими актами.

Пенсіонер з села Осереби Турійського району О. А. Коваль у 2002 році вийшов із сільськогосподарського виробничого кооперативу й одержав земельну частку (пай) у натурі, а майнову частку йому пообіцяли повернути впродовж двох років. “Чи правомірно це?”— запитує автор листа до редакції.
Діяльність сільськогосподарських виробничих кооперативів регулюється Законом України “Про сільськогосподарську кооперацію” від 17 липня 1997 року. Відповідно до статті 25 цього закону, у разі виходу з кооперативу фізична особа має право на отримання майнового паю натурою відповідно до його вартості на момент виходу, а земельної ділянки — в натурі (на місцевості). Термін та інші умови отримання паю визначаються статутом кооперативу, при цьому термін отримання паю не може перевищувати двох років, а відлік цього терміну починається з 1 січня року, що наступає після моменту виходу з кооперативу.
Підготував Любомир ПАХОЛОК.