У вівторок, 3 липня, відбулася безпрецедентна подія в історії європейського парламентаризму. Без обговорення поправок, всупереч Конституції України, усім парламентським процедурам, з голосу, в шахрайський спосіб Партія регіонів та її співучасники проголосували за «мовний» законопроект в другому читанні...
У вівторок, 3 липня, відбулася безпрецедентна подія в історії європейського парламентаризму. Без обговорення поправок, всупереч Конституції України, усім парламентським процедурам, з голосу, в шахрайський спосіб Партія регіонів та її співучасники проголосували за «мовний» законопроект в другому читанні
Анатолій ГРИЦЮК, голова обласного осередку ВО «Батьківщина»
Проте найгірше те, що за «мовний» закон віддали свої голоси і депутати, які представляють Волинь. Це: Ігор Палиця («Наша Україна»), Катерина Ващук («Народна партія»), Григорій Смітюх («Партія регіонів»), Анатолій Горбатюк («Партія регіонів») та Адам Мартинюк (Комуністична партія України). Найганебніше із вище названих депутатів повівся Ігор Палиця. Адже лише два тижні тому він обіцяв лучанам, що ні за яких обставин не голосуватиме за «мовний» закон. Не пройшло і місяця, як депутат-»тушка» Ігор Палиця порушив свою обіцянку і віддав свій голос за знищення української мови. Чи можна тепер вірити цьому політику, який, ще не пройшовши у новий парламент, вже зраджує лучан та дані їм обіцянки? 21 червня у шести обласних газетах вийшла стаття, в якій бізнесмен Ігор Палиця палко захищав єдину державну українську мову та запевняв «робити все, щоб не допустити мовної окупації України». Нардеп обіцяв у жодному разі не голосувати за «мовний» законопроект та обурювався спробам його колег по провладній більшості фактично ввести другу державну російську мову. Проте голосування 3 липня показало, що всі слова Ігоря Палиці виявилися не більше, ніж черговими обіцянками, які дуже швидко забулися. Результати голосування, які були оприлюдненні в засобах масової інформації, показали, що за законопроект «Про засади державної мовної політики» депутат Ігор Палиця голосував «ЗА». Сьогодні в засобах масової інформації нардеп божиться, що він за закон особисто не голосував. Мовляв, хтось скористався його карткою, яка знаходилася в секретаріаті фракції. Але тоді виникає питання, а чи знає бізнесмен Палиця, що згідно з Конституцією України кожен депутат має голосувати особисто, так само, як і особисто перебувати на своєму робочому місці під час сесій Верховної Ради? Та й що це за депутат, який вільно передає свою картку невідомим людям? Як він планує виконувати свої обіцянки перед лучанами, якщо його картка голосує так, як цього забажає Чечетов, Єфремов чи Янукович? То на кого працює Ігор Палиця і його картка: на лучан чи на Партію регіонів? Останні події показують, що на партію влади. На жаль, прогнозовано проголосувала за «мовний» законопроект і Катерина Ващук. Перебування у Народній партії та у фракції Блоку Литвина змушує депутата діяти так, як цього хоче Янукович та його партія, а не диктує сумління. Це яскравий приклад, коли люди голосують за «самовисуванця», ніби й хорошу людину, але працює вона не на виборців, а на догоду партії влади. Незважаючи на своє волинське коріння, комуніст Адам Мартинюк теж підтримав закон про регіональні мови. І байдуже Адаму Івановичу, що переважна більшість волинян виступає категорично проти «мовного» законопроекту, він не лише підтримав його, а ще й поставив на голосування всупереч усім нормам регламенту Верховної Ради. Голосування по мові показало одну просту істину, яка буде особливо актуальною зараз, перед парламентськими виборами. Зраджують інтереси виборців та України ті депутати, які йдуть у Раду під солодкими обіцянками, які дарують наліво і направо продуктові пакети, не мають ні політичної, ні ідейної основи. Я думаю, волиняни зроблять висновки і на майбутніх виборах до Верховної Ради не підтримають зрадників української мови.
