Зупинивши діяльність приватизованого маслозаводу у Камені-Каширському, Ігор Єремеєв зі своєю командою аж ніяк не переймався, що цим самим позбавив людей робочих місць...
Зупинивши діяльність приватизованого маслозаводу у Камені-Каширському, Ігор Єремеєв зі своєю командою аж ніяк не переймався, що цим самим позбавив людей робочих місць, район – доходів у вигляді різного роду податків та гарантій і перспектив розвитку території, виробників молока – збуту своєї продукції, споживачів – якісних продуктів харчування (масла, сиру, сметани, молока і т.п.), селян – бажання вирощувати худобу
Віталій КУРЕТСЕН
Із цікавістю прочитав у газеті від 23 серпня матеріал «Місцеві олігархи знищили молочну галузь Волині» за підписом лідера волинської опозиції Анатолія Грицюка. Важко не погодитися з автором, який з огляду на власний досвід роботи, зокрема на посаді голови обласної ради та інших посадах, схоже, знає більше про історію нищення молочної галузі на Волині, проте чи то зі скромності, чи з жалю до тих, хто доклав своїх рук руйнівника до ганебної справи, не називає їхніх імен. Але, на мій погляд, таких «господарників» треба називати по імені. Народ має право знати своїх «героїв». Якщо ж говорити конкретно про незавидну долю зокрема Камінь-Каширського маслозаводу, то тут варто згадати про «заслуги» і «подвиги» волинського бізнесмена-мільйонера Ігоря Єремеєва. Саме завдяки його «старанням» у минулому потужне переробне підприємство сьогодні покладене на лопатки. А трудилося ж тут у свій час щонайменше сто працівників. Люди мали роботу, зарплату, сім’ї – захист. Але, придбавши у процесі приватизації підприємство у власність, Ігор Єремеєв зі своєю командою позбавив людей робочих місць, район – доходів у вигляді різного роду податків та гарантій і перспектив розвитку території, виробників молока – збуту своєї продукції, споживачів – якісних продуктів харчування ( масла, сиру, сметани, молока і т. п.), селян – бажання вирощувати худобу і т. д. Така політика однієї людини, підтримувана тодішньою владою в особі тих, хто сьогодні знову при владі, привела до цілковитого занепаду молочно-тваринницької галузі, зменшення майже наполовину поголів’я великої рогатої худоби у господарствах усіх категорій. А головне – така політика породила зневіру людей у владі. Сьогодні, напередодні чергових парламентських виборів, наші земляки вже не вірять в найсолодші обіцянки. Бо ж чи можна і варто вірити таким словесним шахраям, які вранці обіцяють, клянуться, б’ють себе в груди, що захищатимуть і дбатимуть про інтереси селянина, а ввечері, коли корівчина господаря прийшла з пасовища, грабують його – платять за літр молока лише 1,8 гривні. Щоправда, це голосно сказано «платять», бо і ці мізерні копійки молочні барони заборгували сільським трударям за кілька місяців. Так опоненти з числа команди Ігоря Єремеєва скажуть, що, мовляв, технічна база Камінь-Каширського маслозаводу застаріла, а отже не відповідала сучасним технологіям переробки молокопродукції. Це ми вже не раз чули. Але ж пан Єремеєв під час придбання заводу про це мовчав, наче в рот води набрав. Більше того, він усіх обнадіював, що підприємство працюватиме. Виявляється, лукавив. Спритні прихватизатори з самого початку планували закриття маслозаводу. Він їм не потрібний. Навіть при тому, що держава затратила великі кошти і збудувала новий молокопереробний цех, де планувалося випускати за сучасними стандартами і вимогами молоко, сметану, сири, морозиво і т.д. Шкода, що свого часу допустили короткозорість, економічну безграмотність і керівники тодішньої районної та обласної влади, з мовчазної згоди яких на ворота маслозаводу повісили замок. І насамкінець запитання для роздумів: чи потрібні нам такі господарі? Чи варто довіряти таким людям захищати наші інтереси? Сьогодні вони хочуть купити голос кожного з нас за 200 гривень, які так щедро роздають у кожному селі по відомості. А завтра, видуривши з рук виборців депутатський мандат, самі продадуться як безсоромні повії. Але вже не за 200 гривень, а за сотні мільйонів. Від таких годі чекати добра.
