ФЕНОМЕН ЧАСТЯКОВА*

Геннадій Частяков (на фото) стрімко увірвався у волинський політикум і за короткий термін змусив заговорити про нього як у двох містах обласного підпорядкування, де старі чиновники чомусь вирішили, що мають індульгенцію на вічне правління, так і в селах і селищах, які задихалися від безнадії щось змінити на краще.
Його кредо «Ідея, дія, результат!» зацікавило не тільки молодь, а й старше покоління, яке бачить у ньому надійного захисника, турботливого сина і доброго сім’янина


Василь ОНИЩЕНКО


У чому ж феномен цього молодого успішного підприємця, який руйнує стереотипи зашкорублої української політики, балотуючись сьогодні у народні депутати від Володимир-Волинського виборчого округу №19?
Насамперед у сильному, загартованому з дитячих років характері. «Сталось так, що мати залишилась одна з чотирма дітьми, і в десять років я став найстаршим чоловіком у сім’ї. Аби допомагати матері, з дванадцяти років працював у колгоспі – випасав корів», – зізнається пан Геннадій, який народився у селянській сім’ї на Донеччині.
Оце донецьке походження одразу ж підхопили його недруги. Неначе б то Донеччина – не Україна, і там живуть лише безмежно віддані Партії регіонів пролетарі. Проте такі особи воліють замовчувати, що саме Донеччина дала Україні родину Алчевських, Микиту Шаповала, Миколу Скрипника, Володимира Сосюру, Архипа Куїнджі, Івана Карабиця, Миколу Руденка, Івана Світличного, Анатолія Солов’яненка, Леоніда Бикова. Це далеко не всі діячі культури. А скільки видатних учених вийшло з Донеччини! Тільки перелік імен спростовує тезу про нібито відірваність Донецького краю від українського менталітету і культурних традицій.
А пригадаймо: куди їхали «неблагонадійні» з точки зору сталінського тоталітарного режиму репресовані з Галичини і Волині, яким після закінчення заслання до Сибіру забороняли повертатися на рідну землю і які не могли жити без України? Саме так, на шахти Донбасу, де вони могли заробити собі на прожиття, не зрікаючись своїх патріотичних поглядів. Як колись у Радянському Союзі було заведено називати всіх вихідців із Волині і Галичини «бандерівцями» (навіть розказували небилиці, що тут досі всі ходять зі зброєю), так тепер в Україні всіх донецьких обзивають бандитами. Хоча добре знаємо, що ніхто із західняків жодної агресії до інших жителів СРСР не проявляв. Навпаки, всі при ближчому знайомстві дивувалися з нашої гостинності й доброзичливості. Так і зараз ті наші земляки, що побували на Донбасі, розповідають, які хороші там люди. А негативний образ Донеччини – робота іміджмейкерів від політики, які створюють міфи, щоб заробити на цьому капітал.
Таким людям Геннадій Частяков відповів просто і зрозуміло, розмістивши в Інтернеті на сервісі You Tube відео «Донбас за українську мову!». «Я ріс і виховувався в російськомовному середовищі, – каже пан Геннадій. – У мене є чітка думка щодо російської мови – я її дуже люблю. Але я вважаю, що українська мова має бути лише єдиною державною мовою, бо це мова нашої землі. Мої діти вчать українську і вдома розмовляють цією мовою. Слава Україні!» Ось так коротко він сформулював свою позицію щодо того, про що ось уже три місяці заради піару базікають на всіх телеканалах політики із різних таборів.
Таким він є, Геннадій Частяков. Небагатослівний, проте людина діла. Згадаймо: «Ідея, дія, результат!»
До речі, пан Геннадій висловив своє ставлення і до вояків УПА. Навіть наші, місцеві, волинські, політичні флюгери (читай – колишні сексоти КДБ) не наважуються перед виборами порушувати цю тему, бо думають: «А, може, це відверне від мене старих чекістів». А прагматичний виходець із Донеччини чітко й на повен голос заявляє: «Донбас — за УПА!» І так само дохідливо виводить формулу, чому вояків УПА треба вважати героями: «Мені дуже не подобається, коли деякі політики висловлюють думку від імені цілого регіону про своє ставлення до воїнів Української повстанської армії у Другій світовій війні. Уявіть собі: прийшли комуністи – грабують, вбивають, саджають у в’язниці, прийшли фашисти – грабують, вбивають, саджають у в’язниці. Тільки смілива людина знайде в собі сили взяти зброю і боротися проти всіх. Це дуже героїчний приклад для наших нащадків».
Оця простота і водночас глибина думки, її щирість вселяють віру у правдивість сказаного. «Волинь зробила мене зрілою людиною», – каже пан Геннадій, притім аніскільки не заграючи із волинянами. От вам історія: служив хлопець у війську у Володимирі-Волинському і закохався у місцеву дівчину. Вирішив одружитися, а допомоги від батьків, знаємо, чекати не доводилося. Треба мати розсудливість і рішучість, щоб покинути армію, де на нього чекала блискуча кар’єра, і зважитися піти в бізнес, щоб стати опорою для дружини, а згодом – ще й для двох синів-козаків. До речі, брат пана Геннадія, наслухавшись розповідей про синьооку Волинь, приїздить сюди і… закохується у сестру його дружини. Тепер їхні долі поєдналися в одну.
Наш край приємно вразив колишніх східняків вірністю традиціям предків, вірою в Бога, працелюбністю людей. Одного бракує волинянам – мудрих керманичів. Замість того, щоб давати «зелене світло» підприємницькій ініціативі – суцільні побори й відкати. Жменька місцевих магнатів жирують на праці селян, довели «до ручки» колишні колгоспи, а за розпайовану землю розраховуються з місцевим людом кількома мішками прілого зерна. Вироблене ж селянами молоко, продукція рослинництва не ціняться, ба більше, з ними ще й вчасно не розраховуються. Водночас латифундисти і спекулянти відпочивають на Мальдівах, купаються в багатстві і тільки перед виборами вдають із себе благодійників.
Вивчивши проблеми регіону, Геннадій Частяков створив програму їх подолання. Вона проста і конкретна, зрозуміла кожному, тому завойовує підтримку дедалі ширшого кола людей. Для розвитку економіки він пропонує створити вільну економічну зону, яка однозначно дасть поштовх у розвитку економіки краю.
Для селян вкрай необхідно створити бізнес-спілку, яка б могла налагодити контакти для продажу власної продукції за прийнятними цінами. А ще відремонтувати (читай – збудувати) дороги не гірші, ніж у сусідів за Бугом. На село, як і в міста округу, має прийти інвестор, зацікавлений у вкладанні коштів у виробництво, створенні нових робочих місць, розвитку інфраструктури.
Дізнавшись, що один із кандидатів у депутати планує щороку інвестувати в Луцьк 10 мільйонів гривень, Геннадій Частяков вирішив: жителі Володимир-Волинського, Іваничівського, Любомльського районів, міст Володимира-Волинського і Нововолинська нічим не гірші від лучан, і їм також потрібні не менші капіталовкладення. Геннадій Геннадійович готовий їх надати. Зокрема, за рахунок державних інвестиційних проектів, приватно-державного партнерства. Вуглевидобувна галузь повинна працювати ефективно, а важка праця шахтарів має бути відповідно винагороджена. Місто Володимир-Волинський має відродити славу Княжого граду, стати центром культури й туризму. Наймолодше місто Волині – Нововолинськ – набути вигляду сучасного європейського міста.
Наші люди вже достатньо набідувались, щоб над ними проводити чергові експерименти. Одним із перших законопроектів Геннадія Частякова буде скасування пенсійної реформи Тігіпка і повернення пенсійного віку для жінок – 55 років, для чоловіків – 60 років. Водночас на законодавчому рівні буде запроваджено недержавне пенсійне страхування, державне медичне страхування. Медичне обслуговування для пенсіонерів буде насправді безплатним. Для старших людей на окрузі пан Геннадій вже планує створити кілька центрів підтримки. Тільки не таких, як радянський соцзабез, а таких, як на Заході, де люди в старості живуть повноцінним життям, розважаються, спілкуються, отримують належний догляд.
Половина (як мінімум) зібраних податків залишатиметься у громадах міст, сіл і селищ, і вони розпоряджатимуться цими грішми через місцевих депутатів на свій розсуд.
Для хабарників-правоохоронців і корупціонерів-суддів Геннадій Частяков ініціює запровадження довічного ув’язнення. А суди стануть справді незалежними через виборність суддів місцевими громадами.
«Я йду у владу, щоб зробити її чесною і порядною. Моя мета – працювати на людей», – заявляє пан Геннадій. Йому, на відміну від нинішніх словоблудів-пенсіонерів у Верховній Раді, ще є що втрачати. Тому що вся його політична кар’єра ще попереду. І якщо раз збреше, виборці йому цього не простять. А він же має намір працювати на Володимир-Волинський округ, як мінімум, три каденції.
www.pravda.lutsk.ua.