Запекла боротьба ведеться за голоси виборців і у 19-му виборчому окрузі з центром у місті Володимир-Волинський. Яку позицію у ній займає один із кандидатів — Валерій Діброва?..
Передвиборча кампанія, яку експерти називають найбільш жорсткою і брудною з-поміж усіх попередніх, набирає обертів. У хід пускаються всі прийнятні і неприйнятні з моральної точки зору методи. Запекла боротьба ведеться за голоси виборців і у 19-му виборчому окрузі з центром у місті Володимир-Волинський. Яку позицію у ній займає один із кандидатів — Валерій Діброва? Чому вирішив знову балотуватися до найвищого законодавчого органу держави? Чим намагається «взяти» електорат? Про це він розповідає в інтерв’ю
Наталія ЯРЕМЧУК
—В першу чергу зазначу, що передвиборча боротьба повинна будуватися на конкуренції програм і особистостей, які їх представляють, а не на змаганні компроматів. Тому прикро спостерігати, як окремі з претендентів використовують найпримітивніші форми, вдаючись до образ честі та гідності опонентів, б’ють по найбільш болючому — сім’ї. Хоча я особисто не ображав жодного з учасників виборчих перегонів, — сказав Валерій Діброва. — Однак один з головних «гравців» цієї гонки на шпальтах газет закинув вам серйозний докір щодо порушення умов меморандуму про чесні вибори, автором якого ви виступили. — Дивно таке читати, бо напрошується висновок, нібито Діброва винен, що ЦВК знайшла порушення в документах кандидата і відмовила йому в реєстрації. А звернення виборців до суду — це логічне продовження наших намірів вести чесну боротьбу, бути справедливими перед людьми від самого початку і до завершення кампанії. Наголошую, що не в моїх, а в документах мого суперника ЦВК виявила порушення вимог Закону про вибори, що й підтвердив суд першої інстанції. Разом з тим важко знайти слова для пояснення дій окремих зацікавлених осіб, які є замовниками брудних, принизливих матеріалів про мене, інколи з використанням нецензурщини, пародійних фото й т. ін. Зводяться наклепи, подається відверта брехня про членів моєї сім’ї — таким чином намагаються очорнити мою репутацію. Хоча судитися із ЗМІ — річ невдячна, та все ж у мене в даній ситуації вибору не було, і я не міг не відреагувати належним чином на грубі випади проти мене. Минулого тижня подав два позови в суд — до газет «Рідне місто» (Володимир-Волинський) та «Вільна думка» (Луцьк). Додам лише, що такі примітивні технології — це зброя слабких і невпевнених у собі людей. — Валерію Григоровичу, судячи з того, що ви були в числі останніх, хто зареєстрований кандидатом у депутати, очевидно, до останнього дня вагалися, яке прийняти рішення. Що спонукало вас все ж таки вступити в нелегку боротьбу? — Твердий намір балотуватися кандидатом остаточно визрів тоді, коли я побачив претендентів на депутатський мандат по нашому округу. Я ніколи не був палким прихильником ані правих радикалів, ані лівих сил, вважаючи, що ні одні, ні другі не побудують цивілізованого громадянського суспільства, яким мала би стати Україна. — Напрошується запитання: «Так з ким ви будете, пане Валерію, якщо вам висловить довіру виборець?». — Працюватиму з національно свідомими обранцями, які чітко стоять на позиціях державності. Хоча вважаю, що раціональне зерно з окремих напрямків законотворчої діяльності може бути і в представників протилежних за ідеологією сил. Ми повинні групуватися в парламенті навколо того, що єднає Україну, працювати в інтересах наших людей. — Інколи опоненти вам закидають, що «ви вже були у Верховній Раді». Що скажете з цього приводу? — Мені не соромно перед своїми виборцями за роки депутатства у парламенті 3-го скликання. Тоді я зареєстрував десять законопроектів, які стосувалися внесення змін та доповнень до Бюджетного кодексу, Закону України «Про бюджетну систему України» (щодо місцевих податків і зборів), до законів України про Державний бюджет, про введення в дію Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», про внесення змін до Закону України «Про податок на додану вартість». Досить важливим для розвитку нашого регіону вважаю проект Закону «Про фіксований сільськогосподарський податок», а також внесені мною зміни до деяких законодавчих актів України щодо оподаткування у зв’язку із запровадженням спеціального режиму інвестиційної діяльності на території пріоритетного розвитку у Волинській області, а конкретніше, в місті Нововолинськ та селищі Жовтневе. Тобто, зроблено немало — і це все правильні, вмотивовані рішення. — Напевно, у вас був шанс зробити кар’єру чиновника або ж навіть залишитися на столичних пагорбах після каденції народного депутата. Що змусило відмовитися? — Мене не спокусила перспектива кар’єрного росту у виконавчій владі. Будучи народним депутатом України, постійно підтримував тісні зв’язки із земляками. Повернення на Волинь для мене було цілком природним. — Валерію Григоровичу, ви — людина, наближена до землі, тому можете дати оцінку намірам влади ввести ринок землі в Україні. — З цього приводу неодноразово викладав свою чітку позицію: я — за продовження мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення. Адже є реальна загроза того, що на стадії формування первинного ринку наше найбільше національне багатство скуплять олігархічні структури з іноземним капіталом, а потім її або перепродадуть, або законсервують. Я — за розвиток орендних відносин. Зараз наше господарство, наприклад, платить пайовикам по 4-5 центнерів зерна за один гектар при орієнтовній ціні 2 тисячі гривень за тонну, не враховуючи перерахунків у бюджет. То скільки б держава отримала коштів, якщо в Україні майже 35 мільйонів гектарів ріллі? За такі гроші можна забезпечити всі соціальні потреби сільських територіальних громад. Тобто, найкращий інвестор на нашій, Богом даній, землі — внутрішній, який не буде вивозити гроші в офшори. — Ваша передвиборча програма, на відміну від програм інших кандидатів, приземлена, спрямована на вирішення важливих проблем країни та краю в інтересах простих громадян. Які питання, у разі вашого обрання, стануть ключовими у депутатській діяльності? — Моя програма є реальною для виконання, її суть — покращення життя людей. Адже гасло «Українцям — кращу долю» повинне врешті бути втіленим у життя. Двадцять один рік тому ми здобули незалежність, але за цей час, на жаль, навіть не зуміли чітко окреслити шляхи розвитку держави. Чому бюджет, який формується із наших податків, має обслуговувати вибраних чиновників та олігархів, які отримали до нього повний доступ? Чому у нашій країні мають керувати кланово-олігархічні угруповання, які з кожним роком все більше узурпують владу та економіку? Чому одні стають надбагатими, а більшість людей перетворюється на жебраків? Не можна сподіватися на якісь позитивні зрушення, допоки це не буде подолано. Село є такою ж невід’ємною складовою частиною України, як і місто. Працюючи керівником крупнотоварного підприємства, в обробітку якого перебуває 12 тисяч гектарів орної землі, я неодноразово стикався з фактами повної безгосподарності. В нашій країні облогує багато землі, яка повинна працювати на реальний сектор економіки. Я навіть більше схиляюся до необхідності розвитку одноосібного господарства, в якому селянин буде сам собі керівником, працівником, менеджером і продавцем. У закон про одноосібне господарство потрібно внести поправки в частині отримання селянином дотацій із бюджету на розвиток свого господарства. Я, будучи головою профільної депутатської комісії обласної ради, разом із колегами розробив та затвердив 12 програм, спрямованих на розвиток аграрного сектора. Необхідно створити кооперативи з обслуговування одноосібних господарств, ряд інших структур. Розмір пенсії наших громадян має забезпечити їм гідне життя і повинен включати індексацію у відповідності до прожиткового мінімуму плюс надбавку за стаж та інші заслуги. Для добробуту майбутніх пенсіонерів слід перейти до системи індивідуальних пенсійних накопичувальних рахунків, коли кожен працюючий буде сам відповідати за те, що отримуватиме в майбутньому. Пенсійний вік слід підвищувати не раніше, ніж після того, як зросте середній вік тривалості життя, і стати періодом присвяти собі, а не роками доживання. Фінансування фельдшерсько-акушерських пунктів та освітніх закладів повинно значно зрости як за рахунок державних асигнувань, так і з місцевої казни — для того необхідно законодавчо збільшити повноваження місцевих органів влади, залишаючи не менше половини зведеного бюджету для потреб громад. Варто ввести в дію положення, в якому була б виписана така умова: чим більше коштів заробить місцевий бюджет, тим більше залишиться в його розпорядженні. Також важливо, щоб підприємства сплачували податки за місцем розташування, а не реєстрації — це стимулюватиме залучення підприємців — інвесторів у місцеві громади. При відповідному громадському контролі ми безумовно досягнемо бажаного результату. — Що потребує негайного вирішення на вашому окрузі? — Найперше завдання — сприяти розвитку інфраструктури, особливо будівництву та ремонту доріг комунального значення. Бо де є дорога — там є життя. У Володимир-Волинському районі планую вирішити питання завершення газифікації сіл на Стенжаричівському, Галинівському та Лудинському напрямках; подбати про добудову дитячих садків у селах Заріччя, Льотниче, НВК в с. Хобултова, будівництва дитсадка в с. Зоря. Завершення стаціонарного корпусу райлікарні, добудова ЗШ №2 в райцентрі і відкриття на її базі дитсадка, будівництво дитсадка в с. Бужанка, школи в с. Гряди — мої пріоритети в Іваничівському районі. Любомльський район потребує допомоги в облаштуванні зустрічно-кільцевих автобусних маршрутів, добудові та розширенні дитсадка в с. Головне, реконструкції із збільшенням потужностей електромереж. У шахтарському місті негайного вирішення вимагає заміна застарілих мереж водопостачання з будівництвом станції очистки води, завершення, нарешті, будівництва десятої шахти, створення нових робочих місць в селищі Жовтневе. Бачу потребу населених пунктів округу в спорудженні заводу з переробки сміття. Радує те, що демографічна ситуація на Волині покращується, тому буду добиватися відновлення та будівництва нових навчально-виховних комплексів. — Одним із пунктів вашої програми є впровадження дієвих механізмів імпічменту Президента та відкликання депутатів усіх рівнів. А чому не ставите питання про зняття недоторканності народних обранців? — Народу, перш за все, потрібно контролювати діяльність своїх обранців і мати можливість звільняти їх, якщо ті не виправдають їхніх сподівань. Недоторканність повинна бути знята не тільки з депутатів, а з усіх високопосадовців, але лише тоді, коли матимемо фактичну незалежність всіх гілок влади одна від одної. Це захистить представників опозиції від можливого тиску та переслідувань за політичними мотивами. — Ви ратуєте за створення у депресивних регіонах територій пріоритетного розвитку зі спеціальним режимом інвестування, знову наголошуючи на місто Нововолинськ. А райони теж потребують інвестицій? — Свого часу саме прийняття Закону України «Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на території пріоритетного розвитку у Волинській області» дало змогу місту шахтарів отримати мільйонні інвестиції і чималу кількість робочих місць, посприяло помітному оновленню всієї його економіки. Тому моя тверда позиція — відновити дію цього закону як можливість повернути виробництво в міста з надлишком робочої сили. Однак пільгами мають користуватися лише фірми — виробники, транспортні фірми — експедитори, лізингові компанії тощо. Так ми уникнемо зловживань, «лівих» схем ухилення від сплати податків і мита. Володимир-Волинський, Іваничівський та Любомльський райони, як і вся Волинська область, при їх виграшному прикордонному розташуванні і відносно непогано розвиненій інфраструктурі, мають всі шанси для гарного розвитку. — Яким чином захистити малий та середній бізнес у нинішніх умовах? — Новий Податковий кодекс відкрив широкі можливості для започаткування, ведення та розвитку малого та середнього бізнесу. Однак для того, щоб не було корупційних схем та тіньових оборудок із сплатою податку на додану вартість, потрібно замінити цей податок на податок з обороту, що, до речі, ми пропонували у Верховній Раді ще у 1998 році, як це впроваджено в багатьох розвинених країнах світу. Це — шлях до чесної та прозорої схеми оподаткування. Переконаний, що ПДВ служить для «відкатів» тим, хто адмініструє цей вид платежу, оскільки його більше повертається, ніж сплачується до бюджету. — Чи можете себе назвати багатою людиною? — Найцінніше багатство людини — духовність та мораль. Я ніколи не міряв успішність свого життя грошима. Для мене найважливішим було зроблене в тій справі, якою займаюся. Коли я бачу оброблені поля, вирощений і зібраний врожай, людей, які отримують гідну заробітну плату, тоді відчуваю себе щасливим, і це для мене — найважливіше. — Валерію Григоровичу, ви займаєтеся благодійництвом, але цього майже не афішуєте... — Не для того робляться благі справи, щоб про них кричати скрізь і всюди. Бо тоді це не благодійництво — це піар. Найкращою нагородою за доброчинність для мене є усвідомлення того, що ти допоміг ближньому. А якщо тобі ще й кажуть «дякую», то це справжнє щастя. Коли на початку року у прямому ефірі на Волинському телебаченні довелося звітувати про свою депутатську діяльність, я прийшов до висновку, що мені є що сказати своєму виборцю. Перед від’їздом до телевізійного центру секретар-референт порадила взяти із собою теку, куди вона збирала всі письмові прохання та звернення виборців не лише нашого краю, а й сусідніх областей. І під час аналогічного запитання, яке нині задаєте ви, я показав зібрані заяви й відповіді — і цього виявилося для ведучого достатньо. Скажу більше, фінансовий потенціал, який підкріплював виконання цих прохань за два роки, сягнув більше мільйона гривень. І не за рахунок бюджетних, а лише власних коштів. Я не боюся декларувати свої доходи й ніколи не відмовлю ні дитині-сироті, ні релігійній громаді, ні знедоленій людині. — Ваше життєве кредо? — Працювати, працювати, працювати…
На фото: Кандидат у народні депутати по одномандатному округу №19 Валерій Діброва.
