КІНЕЦЬ БРЕХНІ*

У своїй попередній статті «Найбільше брешуть перед виборами» («Волинь–нова» за 13 вересня 2012 р.) я зробив стислий огляд моїх журналістських напрацювань щодо молочної проблеми на Волині, відповівши на питання, хто дійсно боргує перед селянами за молоко. В новому матеріалі спробував знайти відповідь: хто використовує молочну тему в своїх брудних політичних іграх і що допоможе вирішити проблему низької закупівельної ціни на молоко для селян


Василь МИРОНЧУК


Всі пам’ятаємо, як 30 серпня на перехресті траси Київ — Варшава між селом Оконськ і селищем Маневичі зібрав купку людей Анатолій Грицюк. Трохи раніше, протягом серпня, Грицюк явно готував так зване інформаційне підґрунтя в обласних та районних газетах. Саме тоді мене і зацікавило, чого ж Грицюк, який ніколи не переймався, перебуваючи при владі 10 років, проблемами закупівельних цін на молоко, взявся так активно використовувати цю тему. Зрозумів, що відповідь на поверхні: він вирішив іти на вибори, але не має в своєму арсеналі ані конкретних справ на користь волинян, ані тем для розмов з ними. Тож обрав собі Грицюк дві, на його думку, найбільш вдалі: «Юлія Тимошенко» та «молоко».
Він із таким запалом передає виборцям вітання від Юлії Володимирівни і розповідає, як щодня з нею спілкується, що стає навіть ніяково за таку безглузду брехню. Натомість і родичі, і адвокат Тимошенко кажуть про те, що вона має право на один телефонний дзвінок в місяць.
По молочній темі Грицюк обрав ту ж саму тактику: обманювати людей. Він з командою своїх помічників почав розповсюджувати серед людей відверто неправдиву інформацію, що два молокозаводи, які збирають молоко по Маневицькому району і мають значні заборгованості перед селянами, належать його конкуренту по виборах — Ігорю Єремеєву. Мова йде про Ратнівський молокозавод та Рожищенський сирзавод. Я був особистим свідком таких розповідей на зустрічах грицюкістів з виборцями по селах. Хоч ці підприємства не є власністю Єремеєва, проте ой як зручно Грицюку звинуватити саме його. Для тих, хто сумнівається, даю ще раз прізвища і навіть телефони керівників та власників названих об’єктів, які мені вдалося вияснити: ПАТ «Рожищенський сирзавод», голова правління: Літвінчук Володимир Арсентійович, тел.: (268) 21633, (268) 21531. Власник: Кліщ Ігор Миколайович (Москва). ПрАТ «Ратнівський молокозавод», генеральний директор: Дудік Анатолій Микитович, тел.: (266) 21359. Власник: Гросман Олег Олександрович (Київ).
Мені дуже стало цікаво, як же сам Ігор Єремеєв реагує на цю ситуацію. Для цього відвідав, як і у випадку з Грицюком, одну з його зустрічей з виборцями в селі Маневицького району. Єремеєв, навіть не маючи ніякого відношення до цих підприємств, і, напевно, знаючи про брехню Грицюка, не допускає жодного некоректного вислову на його адресу. Натомість пропонує вихід із ситуації на користь селян. Каже, що зустрічався з власниками Рожищенського та Ратнівського заводів, проводив з ними перемовини, щоб людям сплатили борги. Якщо це не допоможе, Єремеєв обіцяє безкоштовну юридичну підтримку судового процесу за позовами селян–здавачів молока, аби підприємства-боржники визнати банкрутами, а гроші за продане майно використати на погашення боргів за здану продукцію. Інша справа — закупівельна ціна. Єремеєв вважає, що вона повинна бути дійсно удвічі вищою (хоча б на рівні 3,60 грн), але за рахунок державної дотації, як це робиться в усіх цивілізованих країнах. І ситуацію можна змінити тільки на законодавчому рівні, заклавши суму такої дотації в державний бюджет.
Що ж до Грицюка, то в підході до проблеми цін на молоко можна побачити навіть неозброєним оком показуху та жодного відсотка корисної дії. Давайте думати логічно: хотів би він дійсно розібратися в ситуації і вирішити проблеми селянських боргів з Рожищенським та Ратнівським заводами, то ж завітав би до їх керівництва або, принаймні, на подвір’я підприємства, зробити спробу дійти компромісу тощо. Але ж ні. Тоді ж ніякого ефекту для виборчих перегонів не буде.
Не треба забувати і про грицюківські довготривалі каденції з 1998 року у Ківерцівській райраді, Ківерцівській райдержадміністрації та Волинській облраді, коли була можливість суттєво впливати на розвиток подій у молочній галузі району та області і попіклуватися про людей. Але, мабуть, йому було не до того. Як мені вдалося взнати, поспілкувавшись із людьми, ківерчани ще й досі згадують Анатолія Грицюка незлим тихим словом за проданий бізнесменові під магазин та житловий будинок дитячий садок, а оличани —за продане приміщення відомого історичного музею. Селянський син, як себе полюбляє представляти Грицюк, любить землю і мабуть тому в останні дні свого правління областю безкоштовно забрав собі 3,5 га землі під Луцьком. Про все це писала волинська преса неодноразово, тож вигадувати тут нічого не доводиться.
Підводячи підсумки з теми молока, можна зробити кілька чітких висновків. Справедливі закупівельні ціни на молоко можна встановити лише на законодавчому рівні, змінивши логіку відносин держави із селянами та заготівельниками молока. Дієвим способом вирішення проблеми боргів за молоко з вищевказаними заводами можуть бути або жорсткі перемовини (в яких на стороні селян готовий виступати сам Ігор Єремеєв), або судові позови селян–здавачів до підприємств–боржників. А ось питання пустобрехів у політиці, які замість конструктивної роботи займаються обливанням брудом своїх опонентів, вже вичерпано. Маємо зараз таких 450 чоловік у Верховній Раді. Тож може прийшов час підвищити якість політиків?