ЗАКОХАНИЙ У ЗЕМЛЮ

Агроном-технолог ТзОВ «Волинь-зерно-продукт» Ярослав Мазуренко (на фото) може захоплено годинами розповідати про технології обробітку землі. Складається враження, що Ярослав просто закоханий у землю.


Сергій НАУМУК


Проте до агрономії Ярослав дійшов не одразу. У школі захоплювався правознавством, брав участь в олімпіадах. Тож у майбутньому бачив себе юристом. Проте батько наполягав, аби Ярослав став агрономом. Закінчуючи одинадцятий клас, взяв участь в олімпіаді, переміг і вже у квітні був зарахований на державну форму навчання у Львівський національний аграрний університет. Але хлопець і далі був налаштований вступати на юридичний. Мовляв, там побачимо, що вибирати. Та доля розпорядилася по–своєму: після дорожньо–транспортної пригоди місяць пролежав в реанімації. Коли покинув лікарняне ліжко, то вступна кампанія вже закінчилася. Тож залишалося навчатися в Дублянах.
— Вступив, а в групі ніхто не хоче вчитися. Кажуть, ми тут тільки заради диплома про вищу освіту. Думаю, я хочу і буду агрономом, якщо вже сюди потрапив. Перший курс: я вчусь, а всі сміються. На третьому курсі почали шукати агрономів, зарплату пропонують. Хто толковіший, зі старших курсів уже й роботу має. Одразу усі захотіли бути агрономами. Я тоді вже дещо тямив і мене взяли на роботу. А тепер ті однокурсники, що з мене сміялися, просять, щоб я за них десь слово замовив, — згадує Ярослав студентські роки.
Останнім часом аграрна галузь на підйомі. І нестача кваліфікованих кадрів — одна з головних проблем. Тож молоді фахівці в ціні. Ярослав Мазуренко впевнено влився у молодий колектив «Волинь–зерно–продукту». Каже, тут є усі умови для роботи. Можеш сам приймати рішення, але й відповідаєш за них. «Євген Степанович (Євген Дудка, керівник ТзОВ «Волинь–зерно–продукт» — авт.) може подзвонити о сьомій ранку і запитати: «Що тобі ще треба, щоб краще працювати?». І всі питання вирішує швидко й одразу», — розповідає Ярослав. Тому й робота ладиться. Врожаї високі, а собівартість продукції невелика. Вже кілька років «Волинь–зерно–продукт» постачає пивоварний ячмінь для торгової марки «Оболонь».
…Їдемо поміж безкрайніх полів Горохівщини. Саме забирають тюки соломи.
— У пшеничній соломі азоту стільки, що вона не може сама розкластися. Їй треба азот брати або з повітря, або з ґрунту, — пояснює молодий агроном. — У ріпаковій соломі — ідеальне співвідношення азоту й вуглецю. До весни соломи вже не буде — перегниє. Гляньте на поле ліворуч: правда непривабливо виглядає? Цього року зробили мілку культивацію на 5 сантиметрів. Бачите, яка стерня жахлива. Коли ми її робили, то всі люди казали: «Що ви робите?! Ви вже геть запустили землю. І не дискуєте, і не орете!» Усі робили саме так — дискували стерню. Ми ж зриваємо оцей верхній шар, затримуємо вологу, бур’ян весь проростає. Потім переорали. Все, що зійшло, попало в землю і маємо сидерати. Якщо ж культивувати глибше, то весь бур’ян проросте потім і з ним треба буде боротися.
Виходимо на поле, Ярослав присідає і пробує грунт рукою. Треба поспішати, щоб вчасно зорати на зяб. Тож полем невпинно снує трактор. За ним — сучасний культиватор (Ярослав переконливо розповів про переваги агрегату).
Взимку в агрономів таки менше роботи, тож їх перекидають на допомогу тваринникам. «Кожен отримує ферму, на якій треба навести лад і показники якої треба підтягнути. Це щось нове, мені сподобалося. Ми всі зацікавлені у результатах роботи: від керівників фірми до трактористів, адже маємо хорошу мотивацію, — каже Ярослав. — Хочеться зробити щораз краще. І якщо за рік ти знайшов власних два–три рішення, це вже дуже добре, адже ці знання вже залишаться з тобою».