НА ВОЛИНІ ГОТУЮТЬСЯ ДО МАСШТАБНИХ ФАЛЬСИФІКАЦІЙ ВИБОРІВ*

За даними українських соціологів, 66% українців очікують фальсифікацій на виборах. Аналізуючи хід виборчої кампанії на Волині, треба сказати, що їхні побоювання не даремні. Давайте подивимося, хто йде по волинських мажоритарних округах і які технології використовують для перемоги на виборах.

Микола ГОРДІЙЧУК

ЗА САМОВИСУВАНЦЯМИ СТОЇТЬ ВЛАДА
Можна виділити декілька груп кандидатів. Перша група — це лідери. На кожному із п’яти округів є по два кандидати, які реально претендують на депутатський мандат: один від влади, один від опозиції. Якщо з опозиційними кандидатами все зрозуміло: їх офіційно оголосили і представили, то креатури від влади — зашифровані. Більшість волинських експертів схиляється до думки, що на кожному з округів влада «поставила» на олігархів. Хоча офіційно всі вони йдуть як самовисуванці. Їх передвиборча кампанія зроблена ніби під копірку: всі як один активізували роботу іменних благодійних фондів. Деякі з них були створені ще під мажоритарні вибори у 2002 році, інші — буквально за рік до нинішніх. Виборча кампанія у розпалі, а машини благодійних фондів із прізвищами благодійників борознять простори області, розвозять подарунки населенню, не забуваючи додати, що так буде завжди, тільки проголосуйте за «правильного» кандидата. Мовою юристів — це підкуп виборців, за що згідно із законом кандидата мали б зняти із перегонів. Проте місцева влада і правоохоронні органи закривають очі на передвиборчу благодійність. Це й дає підстави говорити про те, що таких волинських меценатів потужно підтримують у владних кабінетах.
Друга група кандидатів — дуже малочисельна. Це люди, які працею здобули авторитет у краї і пробують свої сили у перегонах за симпатії волинян. Якщо говорити про їх реальні шанси, то вони мінімальні. Все, що ці кандидати зможуть зробити, то відібрати декілька відсотків голосів. Питання тільки в тому, у кого — у кандидата від влади чи від опозиції. В основному відбирають в опозиції.
Найчисленніша група — третя. Це технічні кандидати. На них варто зупинитися окремо. Адже це дасть змогу зрозуміти розстановку сил по волинській мажоритарці.

ПОЛОВИНА КАНДИДАТІВ — ТЕХНІЧНІ
Технічні кандидати діляться на декілька підвидів. Найнесподіванішими із них є ті, хто став офіційним кандидатом від провладної партії — Партії регіонів. Найпершою ознакою «технічності» є відсутність будь-якої агітаційної роботи. З точки зору заощадження фінансів позиція правильна: навіщо тратити гроші на «розкрутку», коли вигравати вибори не збираєшся.
Офіційні висуванці — не єдині кандидати-члени Партії регіонів на округах. У якості самовисуванців на вибори масово пішли чиновники районного масштабу. Багато з них — члени Партії регіонів. Зокрема, у 20-му Горохівському виборчому окрузі з 14 кандидатів у депутати — 5 чиновників, серед яких є і члени Партії регіонів (це окрім офіційного кандидата від цієї політсили).
У 21-му виборчому окрузі з центром у Ковелі з 13 кандидатів — п’ятеро членів Партії регіонів.
Дуже цікава ситуація у 23-му Маневицькому виборчому окрузі. Тут до підбору технічних кандидатів підійшли «творчо». Із 14 претендентів на депутатський мандат саму Партію регіонів представляють лише 3 кандидати. Проте їх доповнюють висуванець «дружньої» колишньої партії Тігіпка «Сильна Україна», а також «екзотичної» для Волині Патріотичної партії України та Рідної Вітчизни. Прикметно, що їх представники, судячи з дати реєстрації, встигли вскочити у передвиборчий потяг чи не в останній день.
Як бачимо, у волинських округах чітко простежується тенденція — практично половина усіх кандидатів є явно технічними і явно провладними. Погодьтеся, складно повірити у те, що члени партії, яка пишається дисципліною у своїх лавах і народні депутати якої чітко і без обговорення голосують за будь-які абсурдні закони лише за помахом руки Чечетова, раптом вирішили проявити власну ініціативу і піти на вибори, щоб конкурувати із колегами по партії. Висновок напрошується один: цих людей «попросили» зареєструватися.
Для чого це потрібно? Все дуже просто: для того, аби мати більше шансів отримати місце члена дільничної комісії. Таким чином влада розраховує створити дільничні комісії під «свого» кандидата. Очевидно, для того, щоб забезпечити правильний підрахунок голосів. Адже золоте правило виборів — головне не як голосують, а як порахують — ніхто не відміняв.

ЗРАДНИКИ В ЦІНІ
Та навіть така фора, як половина «прикормлених» членів дільничних комісій, не дає спокійно спати олігархам. Дуже вже вони сумніваються у підтримці волинян. Тому-то у передвиборчій гонці 2012-го в деяких округах застосовуються надзвичайно брудні технології. Одна з них — висування кандидатами колишніх опозиціонерів, які мають авторитет у певному районі. Представники «Батьківщини» і «Свободи» чітко висловили свою позицію на з’їздах: один округ — один кандидат. Однак знайшлися такі, які пішли проти рішення соратників. Зокрема, за даними офіційного веб-сайта Центральної виборчої комісії, самовисуванцем по Володимир-Волинському виборчому округу №19 йде колишній член «Батьківщини» Людмила Лазаренко, а по Маневицькому виборчому округу № 23 теж член «Батьківщини» Петро Олешко. На думку керівництва обласної організації, вони йдуть на вибори, аби відібрати голоси у кандидатів від Об’єднаної опозиції, хоча їх і виключили з партії Юлії Тимошенко.

ОПОЗИЦІОНЕРАМ ВИСТАВИЛИ КЛОНІВ-ОДНОФАМІЛЬЦІВ
Особливо відзначилися щодо застосування технологій у 23-му Маневицькому виборчому окрузі. Він є одним із тих, де балотуються «двійники». Як кажуть експерти, за допомогою цієї технології виборці можуть бути введені в оману та переплутати у день голосування рядок із кандидатом, якого підтримують. Ця технологія застосована в Україні загалом проти 43 кандидатів. Одним із них є найрейтинговіший опозиційний волинський кандидат Анатолій Грицюк. Йому в опоненти 17 серпня ЦВК зареєструвала кандидатом у депутати по Маневицькому виборчому округу Андрія Грицюка. Зверніть увагу на імена: Анатолій, Андрій. Так от Андрій працює начальником фінансового відділу ТОВ «Кур». У своїй декларації пан Андрій вказав, що за рік заробив 12 тисяч 564 гривні. Варто зазначити, що кожен депутат-мажоритарник має внести грошову заставу майже 13 тисяч гривень. У разі програшу держава гроші не повертає. Як бачимо, зарплати фінансового директора фірми за рік не вистачило б для внесення застави. Тим більше, що сім’я ще й кредит платить: на погашення основної суми позики у 2011 році пішло 13 тисяч 306 гривень, а на виплату процентів — 24 тисячі 520 гривень. На виплату кредиту вистачає зарплати дружини, але ж родина Андрія Грицюка виховує ще й сина. От і думайте, за чиї гроші проводить кампанію однофамілець відомого волинського політика-опозиціонера Анатолія Грицюка.
Як бачимо, навіть побіжний аналіз волинської мажоритарки свідчить про надзвичайно брудні вибори. При тому всі технології застосовуються проти опозиційних кандидатів.
Не вірять олігархи, що підтримка влади, підкуп виборців забезпечать їм перемогу. Тому-то і готують підґрунтя для фальшування виборів. І лише переконлива перевага опозиційного кандидата, як це було у 2002 році, дасть змогу пройти у парламент тим, хто дійсно відстоюватиме інтереси держави і народу. Адже олігарх, як би він солодко не говорив про любов до народу, які б «золоті» гори не обіцяв у кожному окремо взятому селі, насправді йде у Верховну Раду тільки з однієї метою — захистити власний бізнес і примножити свої статки. І якщо він сьогодні дасть кожному із вас 200 гривень, то завтра він вийме із вашої кишені відразу кілька тисяч. Способів для цього є багато: від підняття цін на бензин до прийняття законів про пільгове оподаткування власного бізнесу. При цьому податки за олігарха заплатить проста людина. Наприклад, оподаткують кожен кошик зібраних у лісі грибів чи ягід, порахують дерева у садку чи свиней у хліві і т. д. Аби цього не сталося, у день голосування потрібно зробити правильний вибір. Вибір на користь своїх дітей, на користь соціальної справедливості.