КУДИ ПОДІТИ КАРТОПЛЮ?

Деякі волинські селяни змушені викидати другий хліб просто на смітник.


Сергій НАУМУК


Цього року селяни знову влетіли. Йдеться не про молоко — це інша тема. Волиняни нині добряче «заробили» на картоплі. З ностальгією згадують селяни позаминулий рік, коли закупівельні ціни на другий хліб були високими (одразу зазначимо, з точки зору споживача, можливо, навіть зависокими). Не в одному селі тоді з’явилися нові трактори та автомобілі. І це без всіляких кредитів, лізингів та пільг. Бо в село пішли реальні гроші. Проте вже наступний рік приніс картоплярам розчарування. Цього року в Україні планують зібрати 23 мільйони тонн картоплі при річному споживанні близько 6 мільйонів тонн. Волинь минулого року зібрала 1,1 мільйона тонн. Цьогоріч буде трохи менше.
Отримавши чималенький врожай, селяни почали чухати потилицю: куди ж подіти картоплю? Тут уже кожен викручується, як може. Здебільшого люди сподіваються на заготівельників зі Сходу та Півдня України. Проте ситуація в різних кінцях краю відрізняється. «Постійно в селі стоїть машина закупівельників, а то й дві чи три. Буває, день-два немає машин. Наші мешканці й самі відвозять бульбу вантажівками у Харків, на Південь. Закуповують картоплю по 0,8-1 гривні. Закупівельники дивляться, чи не пошкоджена. Охочіше беруть червону, а до білої — байдужі», — розповіла голова Седлищенської сільради Любешівського району Людмила Ланевич.
А от в інших селах ситуація протилежна. У селі Линів Локачинського району цього сезону ще не було жодної вантажівки. Закупівельники приїжджають тільки невеликими бусами. Те саме й у багатьох селах Старовижівщини. «Купують картоплю по 0,8 гривні. Беруть сорт Скарб. Люди кіньми возять в сусідні села Датинь та Ниці, бо там машини бувають частіше. Сподівалися, що буде хоч по гривні. Але торік обпеклися, продаючи лише по 50 копійок. Навіть влітку люди вивозили картоплю на смітники просто в сітках», — каже сільський голова Соколищенської сільради Старовижівського району Марія Тищук.
Житель села Шкроби Старовижівського району Микола Бенедисюк розповів, коли в їхньому селі приймали картоплю по 0,9 гривні, то черга вишикувалася на півкілометра. Коли ми спілкувалися із Миколою Михайловичем, люди саме очікували приїзд фури, лише другої за сезон. У дворі та на дорозі вже стояли навантажені бульбою вози.
Прилуцькі села, що розташовані над великими трасами, торгують картоплею просто біля садиб. «Ми при трасі, у нас вантажівки чомусь не зупиняються. Мушу продавати сітками, — каже Юліан Мазяр з Піддубців Луцького району. — Сітку вагою 20-22 кілограми продаю по 30 гривень. Хоч би й так продати та заробити якусь копійку».
Небагато великотоварних господарств розвиває картоплярство. Одне з таких — СВК «Волинь» Старовижівського району. Це спеціалізоване господарство, яке вирощує насінну бульбу. Як розповіла головний агроном Любов Тусюк, вони співпрацюють з Інститутом картоплярства Національної академії аграрних наук України. Покупцям пропонують насіння сортів Поліське джерело, Тирас, Скарбниця, Водограй, Явір, Скарб, Серпанок, Лілея, Бетіна, Белароса. Попри невисокий попит на товарну картоплю, якісне насіння знаходить покупців. Їдуть на Старовижівщину навіть з Івано-Франківщини. Та й місцеві господарі не проти купити сортову картоплю: адже інакше годі зібрати добрий врожай. СВК «Волинь» навіть за оренду землі виплачує власникам паїв насінням. Тож це господарство збут має, бо займає вельми спеціалізовану нішу на ринку. Хоча в цілому по Україні виробники насіння відчувають труднощі, бо його купують менше через несприятливі для картоплярства два останніх роки.
А стосовно картоплі для родини, то волиняни вдаються до справжньої економічної винахідливості. Житель одного з сіл Рожищенського району відправив у Херсон кількадесят кілограмів картоплі, скориставшись послугами служби доставки. Один кілограм вантажу на таку віддаль обійшовся в 1,2 гривні. Але для херсонців це було все одно дешевше, аніж 3 гривні на місцевому ринку. Та й волинська картопелька була гарантовано якісною.
— Врожай цього року буде трохи менший, ніж минулорічний, але ж тоді мали рекордні показники. Селяни хочуть, щоб до них приїхали і забрали, але бажано за такою ціною, яка є в Києві на ринку. Такого ніколи не буде. Чим більше овочівництвом займатимуться великі господарства, тим стабільнішою буде ціна протягом року, — переконана керівник аналітичного департаменту консалтингового агентства «ААА» Марія Колесник. — Коли приходить пора збору врожаю, то ціна мінімальна. У селян намагатимуться придбати картоплю менш ніж за 1 гривню. Розбудовані певні ринки. В Донецьку на ринку «Господар» ціна картоплі — 2,5 гривні. Тобто, ціна вища, але якщо ви довезете картоплю туди. Держава може сприяти, просуваючи продукцію на зовнішні ринки. Але для того повинна бути калібрована продукція, певного розміру, виробник має гарантувати певну партію. Тоді можна співпрацювати з супермаркетами. Але дрібні виробники — селяни — можуть розраховувати на збут виключно на ринках або оптовикам.
Навіть професійні фермери не певні щодо цін на картоплю та овочі. Хоча вони мають більше можливостей, аніж одноосібники. Представник львівського оптового ринку «Шувар» Сергій Слюсар поінформував, що з Волині через цей оптовий ринок продають до 100 тисяч тонн овочів. Проте переважно це не виробники, а перекупники. Для полегшення доступу фермерів на ринок запроваджено новий проект «Дистанційний продаж». У рамках проекту виробник доставляє свою продукцію на ринок (не менше 20 тонн). Решту операцій — продаж, адміністрування, розвантаження — ринок бере на себе (комісія становить 5 відсотків, але не менше 3 тисяч гривень). Хоча виробник до кінця реалізації залишається власником продукції. Товар реалізовують за ринковою ціною. Відтак виробник вивільняє час для праці на полі, а реалізація йде без його участі.
— Ситуація дуже складна. Немає виходу на Росію, Молдову, а в нас перевиробництво овочів. Є сильний пресинг. Це для того, щоб місто перед виборами за безцінь купувало овочі. Цього ж року багато хто не сіяв овочів, але ціни штучно стримують, бо не вивозять за кордон. Найцікавіше, що не випускають із України. Все, що робить місцева влада, — перекреслив Київ, — розповів на умовах анонімності один із виробників.
— Нині немає реєстрації господарств одноосібників. Відповідно, вони ніде не звітуються, ніхто не знає, скільки картоплі вони вирощують. Все вираховують статистично, але тепер це не діє, бо змінилася структура господарств. Вважають, що більше 90 відсотків картоплі вирощують одноосібники, але це не так. Для частини селян — це основний вид діяльності, але багато з них не є товаровиробниками. Є села, що пропонують сотні тонн бульб на продаж, а є такі, що вирощують тільки для власного споживання. Не можна всіх рівняти під одну гребінку. Відповідно, не маючи достовірної інформації, не можна зробити аналіз, прогнозувати, планувати якісь дії. Якщо щодо кількості цукрових буряків є більш-менш достовірна інформація, то про овочі такої інформації не має ніхто, —окреслив ситуацію на ринку картоплі заступник голови Асоціації фермерів та землевласників Волині Олег Галасун. — На відміну від урядових реляцій, за нашими даними, картоплі цього року виростили не 23 мільйони тонн, а в межах 20 мільйонів тонн. Крім того, значно гірша якість картоплі. Багато виробників минулого року обпеклися, тому в сховища закладок не роблять. Ринок, практично, завмер: ніхто не закуповує картоплю в населення. Взимку ціна на якісну картоплю трохи підвищиться, падіння не очікуємо, але й різкого підвищення не буде.
Дехто з селян переконаний, що закупівельники нині відсутні неспроста. Мовляв, держава свідомо душить дрібних виробників. Адже незабаром введуть ринок землі. До того часу селян хочуть переконати, що на землі годі заробити, і відбити будь-яке бажання працювати на полі. Таким чином багатіям буде легше скупити землю. «Мав три гектари картоплі — зібрав 100 тонн. Зараз ходжу біля кагатів. Чи пакувати її в сітки? Чи, може, у рів висипати? А куди її здавати? Хочуть забрати нашу земельку, щоб ми рабами були», — невеселі роздуми Олександра Махновця з Четвертні Маневицького району — типові для волинського селянина.
Влада ж йде найпростішим шляхом: не помічає проблеми. Якби картопля була в зоні інтересів агрохолдингів, а значить олігархів, то здійнявся б гвалт щодо перевиробництва. А так — все тихо. Лише заступник голови обласної державної адміністрації Віталій Карпюк сказав у телеефірі, що на Волині є перевиробництво картоплі й селяни мали б вирощувати щось інше, бо якщо держава забезпечила соціальні заклади, то більше закупити вона не може. Так-то воно так, але чому подібних заяв від чиновників не було на початку року? Хай би люди знали, що картопля не буде мати попиту. Зрештою, що влада може порадити їм вирощувати?
Недавно Президент Віктор Янукович під час засідання Ради регіонів заявив, що влада повинна максимально сприяти реалізації вітчизняної сільгосппродукції. Про це ж йдеться й на місцях. Але те сприяння частіше теоретичне. Зате коли чиновники закуповують картоплю, то вже по 2,4 гривні! І це при нинішніх цінах! За такі гроші селяни, напевно, і серед ночі довозили б картоплю в заклади освіти. Але таке право дають тільки вибраним. Певно, і не за так.
Тим часом депутати Верховної Ради не захотіли продовжити мораторій на продаж земель сільгосппризначення до 2014 року. Очевидно, одразу після виборів можновладці візьмуться за останню неподілену цінність — за землю. «Наше стратегічне завдання — зростання доходів селян, поліпшення якості життя на селі», — заявив нещодавно Янукович. Напевно, в рамках цього «поліпшення» селянам доводиться висипати врожай на смітники та в кар’єри.

На фото: Нинішнього сезону чимало волинських рибалок та грибників надибали звалища картоплі.