Усезнаючий календар сповістив, що завтра — окрім інших празників, День художника, а у понеділок — Міжнародний день сільських жінок...
Усезнаючий календар сповістив, що завтра — окрім інших празників, День художника, а у понеділок — Міжнародний день сільських жінок.
Ну, з художниками все зрозуміло, найперше привітаю чоловіка, далі — куму Тетяну, у неї днями народилася внучка, а ще не забути б про Валю Михальську у Хворостові, Валентину Протопоп в Іваничах, подружжя Микит у Володимирі-Волинському… Стоп! Газетної сторінки може забракнути… А що ж сільські жінки? Хто це вигадав їхнє свято у «важкий день»? Адже доля й так не стелить їм червоних доріжок. Їхні клопоти такі банальні: кріт грядки попсував, коршун украв ціп’яка, корова теля скинула, син на заробітках у далекій країні, вже давненько не подавав звістки. І хто йому там сорочку випере, борщику зварить? А увечері, коли всю роботу вже перероблено, бере до рук голку й заполоч та снує свою одвічну материнську думу червоними і чорними нитками. Вони дуже рідко бувають на дорогих курортах чи навіть у звичайних санаторіях (і коштів катма, і господарку нема на кого залишити), вони не знають дороги до салонів краси, зате вперто щонеділі, щосвятечка торують дорогу до сільського храму, відмолюючи і свої, і наші гріхи. Їхні руки переробили стільки роботоньки, висіяли море квітів, а вуста переспівали сотні пісень — і щедрівок, і колискових, і весільних, і жалібних-жалібних, проводжаючи близьких в останню дорогу… Художники! Пишіть портрети сільських жінок! Пишіть так, щоб світ побачив у них Україну.
