Останнім часом у нас з’являються нові господарства, які спеціалізуються на вирощуванні м’ясної худоби...
Чиновники можуть одразу заперечити, що питання, винесене в заголовок, неактуальне. Адже, як уже не раз наголошувалося на різних зібраннях, у нашій області нараховують близько 20 відсотків всього українського поголів’я ВРХ м’ясного напрямку. Здавалося б, можна ствердити, що наша область вже має розвинене скотарство. Тим більше останнім часом у нас з’являються нові господарства, які спеціалізуються на вирощуванні м’ясної худоби
Сергій НАУМУК
Нещодавно на семінарі з питань розвитку тваринництва довелося ознайомитися з роботою СТОВ «Ратнівський аграрій», яке працює лише рік. Це господарство орендує близько 5 тисяч гектарів у Ратнівському, Ковельському та Старовижівському районах. Із часом площу оброблюваних земель планують довести до 10 тисяч гектарів. «Ратнівський аграрій» спеціалізується на розведенні ВРХ м’ясного напрямку. У цьому господарстві утримують худобу чотирьох порід: поліської м’ясної (214 голів), абердин–ангуської (100 голів), лімузин (80 голів) та волинської м’ясної (250 голів). — Поліську м’ясну худобу завезли у травні—червні з господарств Житомирської і Львівської областей. Нині ця порода показує найкращі прирости серед чотирьох порід, — директор цього господарства Валентин Чернецький мав що продемонструвати учасникам семінару. — Вона, можливо, трохи вибаглива: потребує багато корму, любить переходити на свіже пасовище. Після збору врожаю ми підсіяли поле житом, вівсом, викою та олійною редькою. Тепер маємо гарне пасовище. Худоба любить грубі корми, тому підвозимо солому. Вже є перші телятка. Як зазначив головний ветлікар СТОВ «Ратнівський аграрій» Іван Чесак, худоба поліської м’ясної породи дикувата. У кошару, яка знаходиться за кілька кілометрів, її поки не заганяють. Для пастухів (вони отримують 1,5 тисячі гривень зарплати) облаштовані кемпінги, щоб умови роботи були комфортнішими. Загалом у господарстві працює 209 працівників. — Нині кілограм яловичини від м’ясної породи в київських супермаркетах коштує 90-100 гривень. Якщо на це м’ясо є попит, треба його виробляти. За останні роки область нарощує поголів’я ВРХ, в тому числі м’ясного напрямку. Навесні треба скупити всіх молочних теличок у населення і поставити їх на відгодівлю. Господарства, які хочуть продати племінну худобу, мають ставити до відома профільні районні та обласне управління, щоб її купили в межах області. Якщо тут неспроможні її купити, тоді вже продавати за межі області, — розповів про плани заступник голови облдержадміністрації Віталій Карпюк. Крім «Ратнівського аграрія», є й інші господарства, які вирощують м’ясну худобу. Найбільше таких у Ковельському районі. Всього в області налічують 16,7 тисячі голів ВРХ м’ясного напрямку. Це на 20 відсотків більше, ніж торік. Проте досягається такий відсоток приросту переважно за рахунок створення нових підприємств та завезення в область худоби. Це видно хоч би з того, що в Маневицькому, Ратнівському, Рожищенському та Ківерцівському районах м’ясне поголів’я ВРХ за рік збільшилося в рази. Наразі ці господарства отримують доходи здебільшого від продажу племінних тварин та за рахунок дотацій. Скажімо, вже згаданий «Ратнівський аграрій» претендує на часткове відшкодування вартості закуплених племінних телиць у розмірі 1,68 мільйона гривень. Тобто отримати прибуток у цій галузі наразі складно. Проте перспективи є. Адже, як стверджує директор департаменту тваринництва Мінагрополітики Андрій Гетя, за розрахунками експертів, незабаром у світі буде відчуватися нестача яловичини. Тож господарства, що спеціалізуються на м’ясній худобі, таки матимуть прибутки. Інакше інвестори не вкладали б грошей у цю галузь. Керівник господарства СТзОВ «Зоря» Ковельського району Володимир Потапчук переконаний, що мати прибутки можна вже тепер. За його словами, собівартість яловичини у господарстві 17 гривень за кілограм живої ваги, реалізаційна — 19 гривень за кілограм. Причому за бичків м’ясних порід покупці платять вже дорожче. Воно й не дивно, адже таке м’ясо якісніше. Проте треба зауважити, що розвиток м’ясного скотарства залежить не лише від сприятливого інвестиційного клімату та дотаційної підтримки (хоча це також важливо). На нашу думку, далеко не останню роль відіграє купівельна спроможність населення. Якщо не брати до уваги столиці та міст–мільйонників, то годі заперечити, що купівельна спроможність українців невисока. Нині населення споживає переважно курятину через її відносну дешевизну. Адже яловичина — дороге м’ясо. Тільки коли українці отримуватимуть європейські зарплати і зможуть дозволити собі біфштекс на щодень, тобто коли значно зросте попит, Волинь матиме шанс стати краєм м’ясного скотарства. Адже інвестувати в галузь можуть й олігархи, а от переїсти всю яловичину їм годі — для цього потрібний розвинений середній клас, якого поки що в Україні катма.
На фото: Поліську м’ясну породу ВРХ розводять кілька волинських господарств, у тому числі й «Ратнівський аграрій».
