Молочну галузь нищить Міністерство аграрної політики та… політичні базікала...
Молочну галузь нищить Міністерство аграрної політики та… політичні базікала. Уже більше двох років усі питання, що стосуються молочної галузі, є одними з найболючіших для волинян. Але такого ажіотажу, який створений довкола молочної теми сьогодні, — ще не було ніколи! У засобах масової інформації невтомно мусується молочне питання, яке подають не інакше, як «молочна мафія». Ми вирішили з’ясувати в експертів молочного ринку: а що ж насправді криється за нав’язаною фразою? Коментує ситуацію експерт, кандидат економічних наук Інституту аграрної економіки Вадим КУЛІШ
Дарина КЛІМОВИЧ
—Вадиме Олексійовичу, розкажіть, а звідки взялося оте — «молочна мафія»? — «Молочна мафія» — це передвиборна вигадка, яку створив кандидат у депутати Ігорь Гузь для того, щоб очорнити свого конкурента Степана Івахіва. Це можна дуже просто довести кількома фактами. ФАКТ ПЕРШИЙ. Молочна промисловість є не тільки на Волині, а й у багатьох інших областях України, де ситуація з молоком така ж, як і на Волині, — заводи зупиняються, селянам не платять за здане молоко, ціна за літр коливається від 1,4 до 1,8 гривні. Але в жодній іншій області газети не пишуть про те, що за цим стоїть якась «молочна мафія». У жодній! Лише у чотирьох районах, де балотується Гузь, газети пишуть про так звану «молочну мафію» з подачі самого ж Гузя.
ФАКТ ДРУГИЙ. На Волині сьогодні працює чотири молочних заводи. Молоко від волинських селян, окрім цих заводів, приймають ще молокозбирачі з інших областей — Рівненської, Львівської, Тернопільської. Степан Івахів сьогодні на Волині має відношення лише до заводу «Ковельмолоко». До Ратнівського, Шацького та Рожищенського заводу ні Степан Івахів, ні його партнери чи родина не мають ніякого стосунку. Ці заводи є прямими конкурентами Івахіва. Тому заяви Гузя стосовно того, що Івахів контролює молочну промисловість на Волині, — це неприхована брехня! Як і те, що на Волині є якась міфічна «молочна мафія». Переконаний, що як тільки закінчаться вибори, — ніхто більше про «мафію» не згадає.
— Отже, змови нема. Чому ситуація на молочному ринку вкрай важка? Чому люди одержують за своє молоко копійки, а багатьом взагалі не платять?
— Уся відповідальність за кризу в молочній галузі цілком і повністю лежить на міністрі аграрної політики Присяжнюку. Вже два роки недолуге керування аграрним сектором шкодить виробникам та переробникам молока. В усіх країнах Європи молочна галузь є дотаційною. Тобто держава доплачує виробникам молока та переробникам дотацію, яка б покривала їхні збитки. В Україні з 2010 року Міністерство аграрної політики не тільки не дотує молочну галузь, а ще й змусило молочні заводи платити додатковий податок у спеціальний фонд міністерства. За підсумками року молочники перерахують у спецфонд міністерства майже 800 мільйонів гривень. Із цих грошей міністерство мало віддавати кожному селянину, який здає молоко, 30 копійок на літр зданого молока. Тобто при середній ціні на ринку 1,8 грн за літр, селянин мав отримувати 1,8 грн від заводу та 0,3 грн від держави, і в сумі мати 2,1 грн за літр молока.
— Так чому ж тоді Гузь не розповідає про це селянам? Чому ж він не веде народ із вилами на Київ, щоб людям віддали 800 мільйонів гривень?
— Мабуть, через те, що він балотується не в Києві, а на Волині (посміхається — авт.) Але я не політолог і не психіатр, тому мені важко зрозуміти, якими є мотиви деяких вчинків окремих політиків.
— А якщо сьогодні молочні підприємства збиткові й не мають змоги платити селянам за молоко, чому ж вони продовжують його приймати?
— Приймають, бо не хочуть втратити так звану сировинну зону. Сировинна зона — це територія, на якій завод збирає молоко для свого виробництва. Кожне підприємтсво має свою сировинну зону і не пускає на цю територію приймальників з інших підприємств. Сьогодні молокозаводи сподіваються, що криза мине, аграрного міністра після виборів змінять й вони відновлять свої потужності. А поки цього не відбулося, підприємства продовжують приймати молоко. Бо якщо припинять — люди перейдуть на інші заводи і вони не зможуть відновити свій бізнес. Як приклад — молокозавод у Луцьку. Його одного разу закрили, а потім, коли захотіли відновити, — не змогли. За роки, поки завод простоював, він втратив сировинну зону. Люди почали здавати молоко на інші підприємства. — Які заводи на Волині сьогодні не боргують? — Користуючись нагодою, через вашу газету я хотів би подякувати сьогодні Степану Івахіву, людині, яка фактично рятує на Волині молочну галузь. Він сьогодні має вплив на Ковельський молокозавод та Дубненський сирзавод. Це єдині підприємства, які сьогодні вчасно розраховуються за молоко. Це єдині підприємства на Волині, які виконують постанову Кабінету Міністрів України та купують у селян молоко по 2,2 грн за один літр. Я знаю, що Івахів сьогодні протягнув руку допомоги своїм конкурентам — іншим молокозаводам, що стоять на межі банкрутства, та допомагає їм подолати кризу. Такого в Україні ніколи не було. Під час кризи всі бізнесмени навпаки хочуть скористатися ситуацією та «задавити» конкурентів, а Івахів довів, що бізнес та гроші — це вторинне. Головне — бути моральною людиною та допомагати іншим. Побільше б країні таких бізнесменів, як Івахів, і ми б вже давно жили, як у Європі.
До Ратнівського, Шацького та Рожищенського заводів ні Степан Івахів, ні його партнери чи родина не мають ніякого стосунку!
