Часом — один, а бувало й двоє зразу. У котячій мисці завжди щось залишалося — молоко, сир, суп, картопля, то вони, не боячись нікого і не соромлячись, під’їдали «дармовий харч». Ніколи не думала, що їжаки можуть їсти борщ, картопляне пюре. Але ж їли! І не втікали, коли, почувши брязкіт мискою, вмикала на вулиці світло і спостерігала за непроханими, але симпатичними гостями. Навіть підливала молоко в миску під час трапези. Їжаки настільки освоїлися, що мирилися з кішками, чи то пак, коти мирилися з ними, адже двір — то їхня територія, розповіла «їжакову» історію Галина Ушакова із с. Затурці Локачинського району.
