ОСЬ ТАК ВОНИ «ЗАСІВАЮТЬ»…*

Аналітична служба всім відомого Центру Разумкова два тижні тому визначила рівень популярності серед населення кандидатів у народні депутати по Горохівському виборчому округу №20. Один із найвищих рейтингів довіри — у Бориса ЗАГРЕВИ


Микола МАТОЛИЧ


Конкуренти запанікували: треба вживати заходів. І вжили. Відповідно до свого досвіду, набутого на початку 90-х. А набували вони тоді цей досвід у кримінальних угрупованнях, зрощених із бізнесом початкового накопичення. Ну, а в кримінальників заходи які? «Замочити» супротивника. Якщо в прямому сенсі не можна, то хоч у переносному. Так і з’явилася публікація про Загреву-«бетмена». В ній одні факти притягнуті за вуха, інші — просто вигадані.
Згідно з даними Центру Разумкова, рівні популярності Бориса Загреви і Сергія Мартиняка практично однакові. Але завдяки чому вони здобуті? Бориса Загреву люди пам’ятають по добрих справах. Газифікація Локачинського району, серйозні субвенції на міста Горохів та Ковель, на будівництво лікарні в Любомлі, спорудження пам’ятників, впорядкування історичних місць — можна довго перераховувати те, чому він посприяв у роки свого депутатства. Тим часом бізнесмен Мартиняк свій рейтинг набув пакетами з крупою та макаронами: «Це вам подарунок від Сергія Мартиняка!» Тобто: не забудьте, що ми купили ваш голос. Цілим кілограмом крупи! За кого має народ цей вельможний пан?
Автор згаданої публікації про «бетмена» силкується подати Бориса Загреву як кандидата від влади. Питання серйозне, давайте розберемося.
Сергій Мартиняк як депутат обласної ради не має ані найменшого стосунку до опозиції, працює у владній фракції Бориса Клімчука, тобто — в команді Партії регіонів. Як бізнесмен він представляє велику виробничо-комерційну фірму «Пан Курчак», за якою також стоять впливові «регіонали». Тим часом Борис Загрева до партії «донецьких» не мав і не має ані найменшого стосунку. То хто ж тут кандидат від влади?
Зовсім не з доброти душевної Сергій Мартиняк не шкодує мільйонів на продуктові подачки для населення. Він готовий витратити будь-які гроші, аби здобути (купити?) мандат народного депутата. Це для нього питання життя і смерті. Люди з команди Януковича за роки його президентства відібрали бізнес від десятків, а то й сотень волинських бізнесменів. Відберуть і від Мартиняка, якщо він не прорветься до Верховної Ради. Мандат народного депутата йому потрібен, щоб прикрити свій бізнес і себе у ньому. А ви думаєте, що він тратить останнє, аби захищати ваші інтереси!
До речі, Мартиняк не тільки тратить, але й старанно економить. Ні, не на своїй передвиборній кампанії, а на хитрих комерційних оборудках. Як-от – на купівлі земельної ділянки в Нововолинську. Грошову вартість тої ділянки, призначеної для промислових потреб, на замовлення міської ради заздалегідь зробила проектна організація. Тобто професіонали. Вони оцінили вартість землі сумою в 2 млн 743 тис. грн. Цю цифру затвердила сесія міської ради. Але то було в попередньому порядку. Коли ж на сесію винесли питання безпосереднього продажу ділянки, депутати оцінку вартості землі, зроблену професіоналами, проігнорували, а взяли до розгляду так звану експертну оцінку (зроблену невідомо ким), в якій уже стояла сума в 544 тисячі гривень. За стільки й продали ту землю Сергієві Мартиняку.
Звичайно, те, що нововолинці внаслідок згаданої оборудки недоотримали 2 млн199 тис. грн — їхня проблема. Їм же і претензії висловлювати до своїх обранців, які «просто так» подарували чималі гроші спритному бізнесменові. Але виборці, котрі отримали від Сергія Мартиняка продуктові пакети, повинні розуміти, що їм щось дали за рахунок недоданого комусь іншому. Так робиться політика від бізнесу. Щирості тут жодної. Ось чому бізнесменів не слід підтримувати на виборах: принцип «купи — продай» вони неодмінно перенесуть у той державний орган, в який будуть обрані.
В одному зі своїх інтерв’ю Борис Загрева на цю тему висловився так: «Із власного депутатського досвіду знаю: ще не було випадку, коли б бізнесмени йшли в парламент захищати інтереси народу. На них владі легко натиснути. «Тушки» у нас появилися з кого? З представників бізнесу. Їхній вибір — захиститися від кримінальних справ. І підтримати свій бізнес за кошти державного бюджету». Та й приклад нинішньої Верховної Ради свідчить: депутати-бізнесмени зазвичай не ходять на роботу у парламент. Тобто вони там у буквальному сенсі — порожні місця. За них працюють «кнопкодави». Порожнє місце мають шанс обрати і виборці Горохівського виборчого округу, якщо не розберуться, хто є хто.
Ще одне земельне питання з гучними скандалами тягнеться за Сергієм Мартиняком аж із літа 2006 року. Тоді така собі нікому не відома громадянка Марія Поцілуй попросила в міської ради земельну ділянку на вулиці Кафедральній, 13 у Луцьку для будівництва офісно-житлового комплексу. Згодом з’ясувалося, що Марія Поцілуй — зовсім не пересічна громадянка. Це Сергій Мартиняк, щоб не «світитися» самому, задіяв для вирішення важливої справи свою матір. Справжній бізнесмен без окозамилювання ніяк не може.
Тяганина довкола цього питання тривала шість років. Ділянку громадянці Поцілуй міська влада врешті-решт з боями виділила, після чого бізнесменова мама негайно передала заповітну землю в суборенду ТзОВ «Проектсервіс» — одній із фірм, підконтрольних синові, яка й має збудувати для нього триповерховий особняк. Не де-небудь, а саме в Старому місті. Незважаючи на численні протести громадян, які воліли б там мати нормальний дитячий майданчик…
У публікації про «бетмена», попри все інше, мова йде про опозицію справжню і несправжню, через те і ми не можемо обминути цієї теми. Начебто справжню опозицію на 20-му виборчому окрузі представляє Роман Карпюк, оскільки він висунутий від Об’єднаної опозиції. Той самий Карпюк, який до президентських виборів 2004 року був у лавах СДПУ (о), а щойно перемогла Помаранчева революція — побіг у БЮТ, бо цей блок став провладним. Тепер він знову в об’єднаних, тільки вже не в есдеках, а в опозиціонерах. Куди ж побіжить завтра? Знову під крило влади? За даними Центру Разумкова, рівень його підтримки в населення в два з половиною рази (!) нижчий від рівня популярності того ж таки Загреви. Одначе ні він, ні його керівництво навіть слухати не хочуть про те, щоб зняти кандидатуру на користь сильнішого і об’єднати зусилля проти кандидата від бізнесу й влади. Чому б це?
Роман Карпюк — ректор приватного платного вишу, який працює без ліцензії. У 2011-му він став фігурантом гучної кримінальної справи, яку порушила прокуратура міста Луцька за фактом зникнення семи конфіскованих на митниці автомобілів, що їх безоплатно отримав очолюваний Карпюком інститут нібито для студентів-інвалідів. Уже ці два факти наштовхують на думку про те, що Роман Карпюк перебуває «на гачку» у влади і буде все робити під її диктовку. Інакше — закриття вишу, розмотування клубочка зловживань посадовців інституту, кримінал, небо в клітинку…
Роман Карпюк чудово розуміє, що перемогти Сергія Мартиняка може тільки Борис Загрева. Йому ж самому, хоч би й луснув, тягатися з бізнесменом, який купує всіх і вся, — безнадійна справа. Він у виборчому окрузі навіть кампанії як такої не веде: все одно не виграє. Звичайно ж, розуміє, що своєю просто присутністю серед претендентів відбирає голоси  від Бориса Загреви. Напевно, публікація про Загреву-«бетмена» оплачена його штабом. Тобто «опозиціонер» Карпюк відверто працює на кандидата від влади Мартиняка.
А Борису Загреві й потреби немає доводити свою справжність. Він уже довів її безліччю добрих справ. Господарських і патріотичних. І сфера його діяльності — зовсім не ніч, як у того вигаданого «бетмена», а день. Той, що був, і той, що буде.