Щойно запахло смаженим, кандидат у народні депутати від Об’єднаної опозиції Ігор Гузь відхрестився від ВО «Батьківщина». Виявилось, що опозиціонер не має жодного відношення до партії, яка висунула його кандидатуру. Про це він зізнався через довірених осіб під час розгляду судового позову
Ольга ВІТИНСЬКА
21 жовтня у Волинському окружному адміністративному суді розглядався позов кандидата в народні депутати Василя Байцима до Ігоря Гузя. Останньому висунули претензії через порушення виборчого законодавства. Як відомо, згідно із Законом «Про вибори народних депутатів України» протягом 10 днів до дня голосування забороняється поширювати результати опитувань громадської думки, пов’язаних із виборами. Тобто, з 18 жовтня в жодному ЗМІ, агітаційній листівці чи брошурі не повинні оприлюднюватися дані про те, скільки нібито набирає той чи інший кандидат. Та попри все через біло-червоні намети продовжували розповсюджувати газету, замовником якої є Ігор Гузь, а відповідальним за виготовлення — його прес-секретар Олександр Машлай. В ній без зайвої скромності повідомлялось, скільки голосів начебто віддали громадяни за Гузя, і значно скромніші відсотки були намальовані фаворитам перегонів. Навіть не вдаючись до юридичних тонкощів, у пересічного громадянина виникає здивування: невже закон порушив не якийсь там «регіонал» чи «самовисуванець», а кандидат від Об’єднаної опозиції!? Адже саме представники цього фронту повсякчас заявляють про необхідність суворого дотримання закону, скаржаться на постійне плюндрування в різних формах законодавства владою. Можливо, це дивно, але кришталевої чесності — як зразка для інших кандидатів — очікуєш саме від опозиціонера. Виявляється, дарма. Таким чином, тим, хто вірив у те, що у своїй діяльності «опозиціонер» завжди буде керуватися законом, відвісили ляпас. Тим, хто вірив в Ігоря Гузя як представника ВО «Батьківщини», відвісили два ляпаси. Тому що Ігор Володимирович знайшов можливість відцуратися від порушення. Щоправда, для цього довелось відцуратися і від партії, яка заробляє своїм авторитетом йому голоси. Але це ж дрібниці для такого досвідченого політичного гравця? На першому судовому засіданні представник Ігоря Гузя заявив, що газета з результатами опитування поширювалась їхніми силами з 15 жовтня лише три дні. А вже з 18 жовтня вона розповсюджувалась через намети ВО «Батьківщина». Чому і як вона там опинилась, пояснити ніхто не міг. Також було наголошено, що Ігор Гузь не має ніякого відношення до політичної партії ВО «Батьківщина»! Тому відповідати за порушення законодавства він не може. Газета розповсюджується не через його мережу, а через намети фактично сторонньої для нього партії. Тому з Ігоря Гузя — як з гуся вода. Всі претензії — до ВО «Батьківщина». Звідки в «чужих» для Ігоря Володимировича партійців його газета, це питання вже другорядне. Переводячи стрілки на партію, він її «трохи» підставляв. Адже робив саме її відповідачем або співдоповідачем. Хай там як, для суду аргументи Ігоря Гузя виявились непереконливими. І позов Василя Байцима було задоволено. Дії Гузя як кандидата визнали протиправними. До речі, не секрет, що Ігор Гузь встиг побувати в «Нашій Україні», «Єдиному центрі», «За Україну», «Фронті змін» перед тим, як зміг приліпитися до найбільш перспективної — «Батьківщини», що могла би забезпечити йому легкий злет на вищі політичні рівні. Втім, цього разу він погарячкував: відхрестився від материнської партії раніше, аніж вона принесла йому політичні дивіденди.
