Спеціальні репортажі наших кореспондентів із виборчих округів області...
Володимир ЛИС
«ДЕ ГАБРУК — ТАМ ПОРЯДОК» Першим, хто зустрів нас при вході до виборчої дільниці № 070781 у Рожищі, був невгамовний правозахисник і автор нашої газети Олександр Габрук, який, виявляється, того дня виступав у ролі спостерігача від ВО «Свобода». Запевнив, що не допустить навіть найменших порушень на виборах. — Де Габрук — там порядок. Так і напишіть, — сказав, що ми і робимо, і додав, як завжди, категорично. — Хочу, щоб бандити не пройшли по мажоритарці, хочу, щоб наша життєва вулиця справді була вулицею Незалежності. На дільниці виникла навіть невеличка суперечка, хто має голосувати першим. Вирішили, що добрий результат на виборах і спокійне їхнє проведення гарантуватиме голос чоловіка, пенсіонера Олександра Матвійчука. Та його випередила жінка, заступник голови комісії Людмила Демчук (ох, ті жінки!) і першою вкинула бюлетень до урни. У числі перших на цій дільниці проголосував і голова обласної ради Володимир Войтович разом із дружиною Валентиною Степанівною. А виконавши свій громадянський обов’язок, сказав, звертаючись до журналістів і виборців: — Я думаю, що вибори — просто той день, коли людина має право висловити свою точку зору щодо діяльності нашої політичної еліти, нашої влади. Після виборів розпочнеться звичайне життя, менш напружене, але інтенсивне. Я голосував за те, щоб у нас було мирне небо над нашою Україною, щоб ми будували нові й нові дитячі садочки, нові школи, щоб була хороша якість лікування. Я, безумовно, голосував за те, щоб у нас в Україні була єдина державна українська мова. Це мене турбує. Українське суспільство, я вважаю, надто заполітизоване. З одного боку це засвідчує небайдужість нашого народу до своєї долі, до всього, що відбувається. Маємо пройти цей етап, щоб врівноваженіше, стабільніше жити, як це спостерігається в країнах Західної Європи. Я вірю, що в Україні буде стабільність, злагода і предметна робота у владних структурах, у Верховній Раді, в місцевому самоврядуванні. Хочу побажати депутатам майбутньої Верховної Ради йти на компроміси заради того, щоб приймати добрі закони, які потрібні для України. Останніми роками зроблено чимало щодо соціального захисту. Але боротьба з бідністю повинна бути наполегливішою, бо вона не завжди увінчується успіхом. Є люди, які потребують соціальної допомоги, а є ті, котрі потребують елементарного робочого місця, щоб заробляти тут, а не за межами держави. Володимир Іванович запевнив, що влада зробила усе від неї залежне, щоб створити умови для успішного проведення виборів, щоб у цей день не було надзвичайних ситуацій, а підрахунок голосів був справедливим і об’єктивним.
А МИ ДУМАЛИ — ЦЕ ПОРУШЕННЯ… Подальша наша поїздка по виборчих дільницях кількох районів області проходила під акомпанемент холодного осіннього дощу, який в якийсь момент переріс у справжню зливу. Люди, котрі йшли голосувати, ховалися під парасольками або ж щулилися від підступних крапель, а то й повертали назад. У Доросинях Рожищенського району наймолодшою серед виборців виявилася член дільничної комісії студентка СНУ імені Лесі Українки Таня Захарчук, яка представляла у комісії дещо загадкову партію «Народна ініціатива». Проголосувавши, несподівано заявила, що найбільше її побажання, аби дороги були добрими, бо ж досі в селах вони такі, що доводиться обходити калюжі, і щоб її ровесники мали можливість по закінченні вишів чи училищ знаходити роботу. Звернули увагу на назву однієї з вулиць — Юрія Троцюка. Виявилося, «афганець», котрий назавжди залишився 19-річним. Тут проводяться турніри пам’яті Юрія Троцюка, у селі живуть його мама і сестра, як із сумом сказала одна із членів комісії, могли б голосувати вже його діти. Свідками зворушливої сцени ми стали у селі Новий Двір Турійського району, де член комісії, педагог-організатор місцевої школи Тетяна Шавелюк вручила після голосування квіти своєму колишньому учневі Павлу Романюку, котрий вчиться на водія у Луківському профтехучилищі. Але, як визнав, навряд чи повернеться в рідне село. Та й із 16 молодих виборців, які голосували вперше, більшість лише тут прописані, а працюють чи вчаться далеко від дому. У Турійську на дільниці, розташованій у місцевому Будинку культури, члени комісії сполошилися, зауваживши, як наш фотокор Олександр Філюк фіксує момент, коли до кабіни разом із виборцем заходить інша людина. Пояснили, що інваліду війни Петру Оліфіренку потрібна допомога, бо майже повністю незрячий. А далі Петро Давидович із сльозами на очах розповідав, як він, родом полтавчанин, колишній піхотинець, який пройшов усю Україну, потім, ще вісім років відслуживши на Волині, тут і залишився, одружився та, на жаль, після смерті дружини лишився самотнім і майже безпорадним.
ПОГОНЯ ЗА… ГОЛОВОЮ ЦВК РОСІЇ Село Мокрець Турійського району того дня виправдовувало свою назву. Можна було зрозуміти спостерігачів з дільниці, котрі не побажали супроводжувати членів дільничної комісії, які вирушали до тих, хто голосував удома. Таких тут 45, а, як сказала секретар ДВК Надія Хільчук, могло бути і вдвічі більше, декотрих стареньких буквально впрошували прийти на виборчу дільницю. Серед тих, хто віддав свої голоси вдома, і подружжя Гей — Любов Гнатівна і Михайло Іванович. Вони довгі роки працювали у місцевому колгоспі й тепер, змахуючи сльозу, згадують, яке то було нелегке життя і якого б життя вони бажали своїм уже не й дітям, у яких така ж українська трудова і трудна доля, а шістьом онукам і семи правнукам. Узагалі ж на кількох виборчих дільницях, де ми побували, спостерігачі воліли залишатися у більш-менш теплих приміщеннях, хоча у селах вони не дуже були теплими, а членам ДВК, котрі де їхали, а де й долали потужні сільські баюри, того дощового дня, як то кажуть, не позаздриш. У Володимирі-Волинському несподівано довідалися, що в ролі спостерігача побував не хто інший, а сам Володимир Чуров, голова ЦВК Російської Федерації. І, прибувши рано-раненько до Устилуга, вельми здивувався, що у нас дільниці відкриваються вчасно і що люди з самого ранечка йдуть під дощем голосувати. Ми спробували було наздогнати такого поважного гостя-спостерігача, ще двох його колег і одного, як нам сказали, російського дипломата, але вони вислизнули від «журналістської погоні» і, як нас повідомили, у супроводі голови облдержадміністрації Бориса Клімчука подалися до Зимненського монастиря. Треба сказати, що на цьому окрузі в той день від дільниці до дільниці мандрували також спостерігачі з Канади — Нур Куассе і Вальтер Приставіцьки, із США — Елейн Джефрі Олен та Франції — Беатріс Аксель Молле. А як розповіла голова ДВК №070983 Галина Кікінчук, готовність до виборів перевіряли ще спостерігачі з Албанії та Румунії. Хто тепер скаже, що вибори у нас не під пильним оком — не лише відеоспостереження, а й спостерігачів? Щоправда, на цій же дільниці виборець Ростислав Глух поскаржився, що ось у нашій газеті було надруковано звернення Сергія Слабенка, який закликав своїх прихильників голосувати за Євгена Мельника, а прізвище цього кандидата є у списку. Та виявилося, що окружна комісія не приймала рішення зняти кандидатуру Слабенка, оскільки чи то запізно звернувся, чи й взагалі попросив підтримати кандидатуру суперника-однодумця лише через пресу.
НАЙБІЛЬШІ АГІТАТОРИ КЛИЧКА — ЦИГАНИ Цікаво було дізнатися, як не тільки голосує, а й чим живе тепер колись зразково-показове село Березовичі Володимир-Волинського району. Котеджі й квартири тут приватизовані, але у двоповерхівках чимало порожніх вікон. Як сказав один із спостерігачів, колишній багаторічний директор місцевої школи Леонід Чубок, добре, що не втілили авантюрний проект, за яким на місці села мав бути один-єдиний дев’ятиповерховий будинок. А взагалі в селі, як, зітхаючи, зауважує він, і в господарстві, і в людей «тоді гроші були, а не було чого купити, тепер є що купувати, а нема грошей». Хоча у Березовичах становище не з гірших, адже тут є і сільгосппідприємство «Ромашка», і агрофірма «Слов’янське». А тим, хто голосує вперше, на відміну від інших дільниць, тут вручали ще й солодощі, втім, як і в Затурцях Локачинського району. Тут, у цьому знаменитому селі, батьківщині В’ячеслава Липинського, є ще одна цікава традиція — охороняти дільницю довіряють незмінно міліціонерам-жінкам. Цього року свою колегу, котра перебуває у декретній відпустці, замінила інша дама-офіцер — Оксана Обйортишева (таке дещо незвичне прізвище набула, вийшовши заміж). Наостанок одна цікавинка і кілька типових скарг. У селищі Торчин Луцького району ми довідалися, що палкими агітаторами за партію «УДАР» були… місцеві роми, казали, що їм дуже вже подобається Віталій Кличко. А практично на всіх дільницях, де побували, чули скарги з плутаниною у державному реєстрі виборців. У селах, де люди живуть десятиліттями і не міняють адреси, раптом виявляються переставленими на інші вулиці, плутанина із самими вулицями, а також роз’єднанням сімей у тих горезвісних списках. Чи то сучасна комп’ютерна техніка підводить, чи є якийсь «виборчий диверсант»? Як свідчать результати голосування, волиняни в основному підтримали опозиційні сили і... мільйонерів, адже, за попередніми даними, у 4 із 5 виборчих мажоритарних округів перемогу здобували представники великого бізнесу: Ігор Палиця, Ігор Єремеєв, Сергій Мартиняк і, ймовірно, Степан Івахів.
На фото:Марія Гнатівна і Михайло Іванович Гей із села Мокрець Турійського району проголосували вдома.
