Відомий підприємець Сергій Мартиняк вважає, що саме тваринництво може стати економічним рушієм розвитку нашого краю...
Відомий підприємець Сергій Мартиняк вважає, що саме тваринництво може стати економічним рушієм розвитку нашого краю.
Іван ДЕНИСЮК
Недарма тваринництву останнім часом приділяють стільки уваги. Адже розвиток саме цієї галузі дає сільському господарству поштовх для руху вперед. Розвивати рослинництво — невелика справа, хоч би скільки цим хвалилися інвестори. Адже нині, щоб обробити тисячі гектарів землі, достатньо кількох одиниць сучасної техніки, відповідно — кілька механізаторів, яких можна й довезти з інших областей на період польових робіт. Що з цього отримає село? Авжеж, нічого, окрім ріпакових чи кукурудзяних полів. Годі говорити про гармонійний розвиток території, якщо перелік продукції господарства вкладається у «класичну» п’ятірку: пшениця, ріпак, цукрові буряки, кукурудза та соя. У такому випадку можна казати хіба про скороспіле наповнення кишень агромагнатів. Але ж розвиток села і збільшення рахунків власників агрофірм — не тотожні поняття. Саме розвиток тваринництва може слугувати своєрідним маркером щодо намірів інвестора. Якщо господарство розвиває скотарство, свинарство чи птахівництво, то це означає, що створюються нові робочі місця, йдуть більші відрахування у місцеві бюджети, а значить — село розвивається. Останнім часом, попри певні зрушення в розвитку особистих селянських господарств, цей сектор все ж недооцінюють. Проте саме там є можливість для самозайнятості. Вагому роль на селі мають відігравати виробничі кооперативи. І не тому, що комусь так хочеться. Просто це доведено досвідом розвинених європейських країн. Особливо актуально це для молочарства, бо проблема заготівлі молока та низьких закупівельних цін, про що не раз писала наша газета, дуже актуальна. — Кооператив на селі має стати основною ланкою виробництва, — вважає Сергій Мартиняк. — Адже об’єднавшись гуртом, селяни мають змогу значно покращити власне становище. По–перше, за спільні кошти можна придбати необхідне обладнання, яке недоступне для одного господаря. Скажімо, холодильну установку, якщо йдеться про молочарство. По–друге, кооперативи можуть домовлятися з переробниками про вищі закупівельні ціни на молоко за рахунок більших партій продукції та якості. Адже охолоджене молоко коштує дорожче. Аби посприяти кооперативному рухові, фахівці «Агропромислової групи «Пан Курчак» розробили і передали в Горішненську сільраду Горохівського району документацію щодо створення такого осередку. Мешканці сіл сільради виявили бажання створити виробничий кооператив. Крім того, «Агропромислова група «Пан Курчак» запустила пілотний проект програми «Господар». Згідно з цією програмою, компанія передала двом господарям: у Колпитові Локачинського та Марковичах Горохівського районів на утримання високопродуктивних молочних корів, забезпечила доїльним та холодильним обладнанням, молокопроводами. З ветеринарами укладено договір щодо нагляду за худобою. Господарів також забезпечили технологічною карткою годівлі корів. — Наша програма працює вже більш ніж півроку. Зараз у цих господарствах корови саме розтелюються. Кожна корова дає 20-30 кілограмів молока на добу, — розповів провідний фахівець з управління сільськогосподарськими проектами «Агропромислової групи «Пан Курчак» Анатолій Міщук. — Згідно з договором, компанія викупляє молоко по фіксованій ціні 2,5 гривні за кілограм. Господарів поки що ми підтримуємо комбікормом та макухою. Корови та обладнання є власністю компанії, вони надані в користування і жодної плати за це не передбачено. Телят від племінних високопродуктивних корів реалізовуватимемо одноосібним селянським господарствам за доступними цінами. Такий молодняк уже придбали господарі Віталій Кулинко та Євген Похайчук із Іванівки та Олександр Глущук із Зеленого Горохівського району. Таких умов не має жоден одноосібник області! З нуля створено дві родинні ферми. Головне — ці господарі не мають проблем зі збутом продукції. Саме такої системної роботи не вистачає на селі. Адже найперше, що цікавить власників корів, — ціни на молоко та вчасні розрахунки. Саме кооперативний рух має можливість подолати ці проблеми. Адже таке об’єднання — це юридична особа і має можливість укладати договори із заготівельниками. Не важливо, про яку продукцію йдеться: про молоко, картоплю чи овочі. В такому випадку легко обумовити і ціну, і порядок розрахунків. Навіть якщо трапиться недобросовісний закупівельник, то можна подати до суду. Бо зошит, куди хазяйка записує кількість зданого молока, документом не назвеш. А от договір разом із накладними суд прийме до розгляду. Симптоматично, що кроки в напрямку кооперації робить «Агропромислова група «Пан Курчак», а не власники одноосібних господарств, які мали б бути найбільше зацікавлені у цьому. Бачиться, що часто–густо селяни самі не готові розвиватися. Адже найпростіше — це нічого не змінювати. З одного боку, одноосібники хотіли б мати гарантований збут продукції, достойні ціни на вирощене. З іншого — людям на селі бракує ініціативи, щоб створити кооператив. Бо тоді доведеться вийти за рамки звичного життя і брати на себе відповідальність. Але ж і зиск може бути більший. Та й захищеність селян зростає. Саме створення відповідних умов для виникнення кооперативів, системна робота щодо їхнього розвитку може дати поштовх для розвитку сіл. Особливо це актуально для поліських районів області, де великотоварних господарств тепер здебільшого немає, а люди господарюють на своїх паях. Але для цього селянам доведеться навчитися об’єднуватися заради власних інтересів.
На фото: Племінних телят, отриманих у рамках програми «Господар», продають селянам.
