ВИХОВАННЯ... ШИТИКОМ

Якими ж виростуть «важкі» діти, котрі у Ковельському реабілітаційному центрі замість психологічної допомоги зазнали від своїх педагогів фізичного і морального насильства?


Ярослав ГАВРИЛЮК


Відомий радянський педагог і письменник Антон Макаренко, хоч і був співробітником всесильного та жорстокого НКВС, закликав до гуманізму в процесі перевиховання «важких» дітей і підлітків. Але його вчення є дуже далеким від сприйняття деякими працівниками Волинського обласного центру соціально-психологічної реабілітації дітей, який діє в Ковелі з 2008 року. Начебто, тут є керівництво, чималий колектив фахівців, але те, що відбувалося в цих стінах донедавна, можна охарактеризувати коротко – повний «бардак»!
Кажуть, що за посаду керівника цього соціального закладу розгорілася боротьба між виконуючою обов’язки директора Марією Троцюк та черговим із режиму Г., прізвище якого не вказую з етичних міркувань. І ось на ім’я Марії Іванівни новий практичний психолог центру Людмила Іванова, котра доводиться їй донькою, пише доповідну записку, в якій ставить до відома, що 8 листопада 2012 року під час групової консультації зі старшою групою дівчаток нею був виявлений факт фізичного насильства з боку чергового з режиму Г., після чого була проведена бесіда зі старшою групою хлопчиків.
Діти зізнались, що Г. систематично карав їх шкіряним шитиком, сам визначав їх кількість для кожного, а перед тим, як бити дітей, змочував ремінь у гарячій воді, щоб біль був відчутніший. Чоловік бив вихованців по сідницях, іноді – по оголеному тілу. Після покарання підлітки казали: «Дякую за виховання» і йшли у спальні кімнати. Екзекуції проходили на його зміні після 20-ї години, коли Марія Троцюк йшла додому. Він викликав їх до себе в кабінет по одному і, закриваючись, «виховував», у той час, як інші чекали під дверима і чули все, що за ними відбувається.
Під час бесіди підлітки Л. та Р. показали психологу синці і подряпини, які залишились після знущань. На індивідуальні розмови були також запрошені неповнолітні К. та Б., котрі зізнались, що ввечері 6 листопада Г. карав їх за те, що вони прогуляли школу і прийшли на півтори години пізніше, коли уроки уже закінчились, а Л. та Т. втекли із Ковеля у Голоби, де їх затримали працівники центру і повернули назад. Покарання в цей день було особливо жорстоке. Саме після цього психолог Людмила Іванова виявила синці на тілі дітей. Вони знаходились на межі нервового зриву й довго приховували той факт, що їх фізично карають за різні провини: за недотримання правил поведінки, зайві розмови, прогули уроків і т.д.
Наступного дня Людмила Миколаївна зафіксувала бесіди із дітьми на відеокамеру, оскільки бачила, за її словами, в цьому велику потребу, бо письмово відобразити емоції та дитячі реакції, а також сліди від фізичних покарань неможливо. У той же день психолог повідомила про все це в усній формі дирекцію. Оскільки черговий з режиму Г. був відсутній на роботі до 18 листопада, діти дещо заспокоїлись, хоча постійно хвилювались з приводу того, що ця інформація стане йому відома.
Відеозапис проводився із 12 дітьми. Крім того, зафіксовано блокнот із записами прізвищ вихованців і кількістю «шитиків», які їм потрібно «отримати». Вів ці «нотатки» хлопець Т., який, зі слів дітей, теж приходив на екзекуції. Через такі знущання Т. дуже просив психолога повернути його додому. Посилаючись на свідчення неповнолітніх, Людмила Іванова говорить , що факти насильства можуть підтвердити ще шестеро дітей, які вже вибули з центру. Під час бесід вихованці відкрито висловлювали ненависть та страх перед працівником центру Г.
До речі, в посадовій інструкції чергового з режиму чорним по білому записано, що він відповідає за життя і здоров’я дітей закладу і зобов’язаний підтримувати постійний зв’язок із психологом та іншими працівниками, йому забороняється вступати в суперечки і конфлікти з дітьми, застосовувати щодо них фізичне насилля. І це не забаганка директора центру, а норма закону, а під інструкцією Г. власноручно підписався!
19 листопада психолог продовжувала працювати з дітьми, які зазнали фізичної наруги, і виявила факт, що напередодні під час чергування після 20-ї години, коли Марія Троцюк залишила заклад, Г. провів «свої» індивідуальні бесіди. Він опитував дітей на предмет того, що саме відомо психологу про його «педагогічні» методи виховання. Людмила Іванова стверджує, що Г. змусив чотирьох підлітків написати листи до «прокурора області», в яких вони повідомили, що їх в центрі ніхто не б’є і над ними не знущається. Діти розповіли психологу, що писали через те, що дуже бояться Г. і тихцем ненавидять. Хлопці висловили пересторогу, що Г. може їх перестріти і покарати знову.
Як зауважує Людмила Іванова, під час бесіди психологічний стан підлітків був на межі істерики, особливо важко далась розповідь Л., якого залякали найбільше. Діти не вірять у те, що такого «вихователя» покарають, кажуть, що в нього є зв’язки з міліцією і не сподіваються на справедливість.
Дівчаток теж 18 листопада викликав Г. до себе в кабінет і розпитував, використовуючи психологічний тиск, однак неповнолітня Б. писати лист відмовилася, бо ніби відчула, що може протистояти насильству. Вона вже вдруге потрапляє до центру. Першого разу саме через фізичні покарання (15 «шитиків») від Г. дівчина втекла із закладу. Цього року він знову застосував до неї незаконні методи «виховання».
Як не дивно, але на захист Г. виступили аж 14 його колег (всього за штатом тут понад 40 працівників), які звернулися до голови обласної ради Володимира Войтовича (облрада є власником майна закладу) із такою ось «чолобитною»: «Дуже просимо вас підтримати кандидатуру Г. на посаду директора центру. Він — досвідчений педагог, має великий досвід роботи з підлітками. Вмілий організатор, добрий господар. Користується авторитетом та повагою серед працівників та вихованців центру. Знає та розуміє специфіку роботи установи, як ніхто інший зуміє організувати роботу колективу нашого центру. Дуже просимо вас не відмовити в нашому проханні».
Отакої! Виходить, що регулярне лупцювання чужих дітей є «специфікою роботи установи»?! Якщо чоловіка в цій «справі» називають «досвідченим», то такий «досвід» є сумним і протиправним, за який потрібно буде відповідати перед законом. Держава доручила державним людям піклуватися за підлітків, а не перетворювати соціальний центр на панську конюшню, де в старі часи різками шмагали кріпаків.
Після доповідної психолога виконуюча обов’язки директора центру Марія Троцюк видала два накази: один – створити комісію зі службового розслідування щодо фізичного насильства над вихованцями з боку чергових з режиму Г. та Б., другий – відсторонити Г. від роботи. До речі, він працює тут із 2009 року. Як і належить, Г. підписався, що ознайомлений із наказами, але в поясненні зазначив: «…зібрані нею (психологом – авт.) незаконно свідчення дітей не відповідають дійсності, є наклепницькими та зібрані з метою заплямувати мою репутацію, честь та гідність». Масла у вогонь підлив й той факт, що Марія Троцюк сама очолила вищевказану комісію як виконуюча обов’язки директора, включивши до її складу лише практичного психолога Людмилу Іванову та юриста Оксану Трофімову.
Наразі ж за поданими Марією Троцюк фактами фізичного насильства над неповнолітніми вихованцями центру слідчим відділенням Ковельського міського відділу внутрішніх справ відкрито кримінальне провадження, яке знаходиться на контролі міжрайонної прокуратури.