Сільськогосподарський кооператив «Слава» на Турійщині, який очолює Віталій Мацьоха (на фото), вклав у розвиток інфраструктури Маковичівської сільської ради вже більше мільйона гривень...
Сільськогосподарський кооператив «Слава» на Турійщині, який очолює Віталій Мацьоха (на фото), вклав у розвиток інфраструктури Маковичівської сільської ради вже більше мільйона гривень.
Олександр ПИРОЖИК
-Якщо кажуть, що соціально відповідальним бути нині модно, то ці слова — і про голову СВК «Слава» Віталія Мацьоху, — переконана голова Турійської районної ради Ольга Черен. — Із 2006 року, відколи на території Маковичівської сільської ради почав реалізовуватися перший успішний проект розвитку територій, Віталій Володимирович регулярно підтримує всі добрі справи й починання на користь громади. Внесок сільгосппідприємства, яке він очолює, в розбудову соціальної інфраструктури на селі вже сягнув мільйонної цифри. Ольга Черен має підстави давати такі оцінки. Вона — родом із села Липа Маковичівської сільради. Тієї сільради, яка відома читачам нашої газети за минулорічною серпневою публікацією «Ще не Америка, але вже й не «совдепія»». Саме того села, в якому підмітають асфальт… — Якби не фінансова допомога СВК «Слава» та особисте сприяння його керівника, може, ми й досі не мали б асфальтівки між селами Маковичі та Липа, — продовжує Ольга Миколаївна. — Той проект викликав величезний підйом у свідомості людей, вони повірили у власні сили. Взялися будувати церкву — і тепер сільська громада має новий гарний храм УПЦ Київського патріархату, який вдалося звес ти буквально за три роки. Мабуть, не менше половини коштів, які витратили на її спорудження, — це вклад СВК «Слава». У цьому році виникла ідея перетворити клуб у селі Маковичі в Будинок урочистих подій. Завдяки сприянню Віталія Мацьохи знову за кошти місце вого сільгоспкооперативу перекрили металочерепицею дах, закупили євробрус, яким оббили стіни будівлі, виконали деякі внутрішні роботи. Сільсь кий клуб фактично перетворився в обрядове приміщення — для весіль, родинних свят та інших великих заходів. — За рахунок бюджету розвитку сільської ради замінили старі вікна на металопластикові, — додає маковичівський сільський голова Євген Заславський. — Хоча й у цьому заслуга Віталія Ма-цьохи, бо саме його підприємство значною мірою наповнює сільський бюджет. Громада в нас дуже активна, задіяна в багатьох проектах від різних фондів. Люди за першим покликом відгукуються, підходять, допомагають, вірять у спільну справу. Такій громаді дійсно хочеться допомагати. Сам Віталій Володимирович під час минулих відвідин Макович скромно відмовчувався. Це досить рідкісна риса керівника — скромність. Утім, це якраз той випадок, коли про людину можна судити не за гарними словами, а за конкретними справами. Віталій Мацьоха — беззмінний керівник місцевого сільгосппідприємства ще з березня 1995 року. Очолював тоді ще колгосп «Слава», потім став головою колективного сільгосппідприємства. А в 2000 році, під час його реформування, люди знову довірили йому сільськогосподарський кооператив із такою ж «славною» назвою. СВК «Слава» нині господарює на території п’яти сіл — Маковичі, Липа, Серкізів, Мочулки та Осекрів. Свого часу в Мочулках намагалися створити окремий кооператив, однак він не витримав конкуренції в ринкових умовах. Окрім того, СВК «Слава» орендує частину земель колишнього колгоспу «Іскра», що в Осьмиговичах, а це — близько 180 гектарів ріллі. Загалом же кооператив господарює на півтора тисячах гектарів. — Основні культури, за рахунок яких успішно господарюємо, — зернові та технічні, зокрема ріпак і соя, — розповідає Віталій Мацьоха. — Ріпаку, як і сої, щороку засіваємо близько 300 гектарів. На них є достатній попит на внутрішньому ринку, тож навіть не маємо потреби експортувати… Цьогоріч тут зібрали понад 42 центнери зернових із гектара. Зважаючи на специфіку місцевих грунтів, таким урожаєм задоволені. Це серйозна надбавка до минулорічного ужинку, коли було трохи більше 30 центнерів. За розрахунками керівництва СВК, прибуток від зернових покриватиме збитки від інших галузей, зокрема молочного тваринництва. Попри те, що тваринництво при існуючій ціновій політиці не є прибутковим, цю галузь тут не ліквідували. Поголів’я ВРХ збережене майже на тому ж рівні, що й було за часів колгоспу. Змінилося хіба те, що корівки в цьому господарстві не пасуться на вигоні, а перебувають у цілорічному стійлі. Це так зване безприв’язне утримання худоби. Віталій Мацьоха каже, що такий вид утримання худоби — затратніший, але перейти на нього змусило саме життя. — При переході на нові умови господарювання ми вирішили відмовитися від пасовища, — продовжує Віталій Мацьоха. — Дехто не хотів працювати по-новому або ж не зміг відмовитися від колгоспних підходів. Відповідальних трудівників було мало, не вистачало робочих рук. Перейшли на стійлове утримання, обладнали для худоби доїльний зал — це дало змогу удвічі зменшити кількість працюючих. Після розпаду колгоспу в СВК залишилися лише ті, хто хотів і вмів трудитися. Тепер працюємо не тільки задля їхнього блага, а й для всієї громади. Наразі в господарстві утримують близько 270 корів. До кінця року є можливість збільшити поголів’я ВРХ за рахунок нетелей. Та чи піде на цей крок сільгосппідприємство, залежатиме від того, наскільки державі буде потрібна продукція вітчизняного тваринництва. — Скажу чесно, мені цих корів економічно невигідно утримувати, — зізнається Віталій Володимирович. — Але якщо я скорочу тваринництво, то 25 — 30 сільських трудівників залишаться без роботи. Шкода людей… Як господарник із досвідом, Віталій Мацьоха знає, за рахунок чого селянське господарство сьогодні може отримувати прибуток: — Відмовитись від тваринництва і вирощувати окремі технічні культури суто для продажу. В нас є, припустимо, 120 гектарів кукурудзи — і ми віддаємо її на утримання худоби, на силос. Якби ж обмолотили її та продали на зерно, то мали би більше прибутку, ніж за весь рік від продажу молока… На думку Віталія Мацьохи, за умови нормалізації ситуації в державі, зокрема щодо збуту сільгосппродукції та цінової політики, був би й додатковий стимул утримувати та розвивати тваринницьку галузь. Бо в економіці мусить бути розумний баланс цін, проте, на жаль, цінова політика в державі наразі не вигідна для селянина. Саме турбота про простих людей змушує такого керівника, як Віталій Мацьоха, не ганятися за надприбутками, а господарювати так, аби люди мали і хліб, і роботу, і можливість культурно відпочити та навчати дітей у комфортних умовах. Скажімо, після ремонту приміщення школи за проектні гроші, які отримала від грантодавців її колишня вчителька Ольга Черен, господарство Віталія Мацьохи потурбувалося, аби тут відремонтували шкільну їдальню. Більшість селян задоволені такими підходами керівника місцевого господарства. Люди одержують своє і за щоденну працю, і за майнові та земельні паї. Не обділені також подарунками до Дня працівника сільського господарства, святого Миколая, Новорічних та Різдвяних свят. Отак у доброго господаря сільгосппідприємства і вся громада багатіє.
