Як жити так, щоб не гладшати? Щоб подобатися собі та сприймати своє тіло, турбуючись про нього? Ці питання все частіше турбують не тільки представниць прекрасної статі, а й чоловіків
Ольга ЛАЗАРЕНКО, практичний психолог, гештальт–консультант, співзасновник Центру психології і психотерапії, менеджер персонального супроводу клієнтів у процесі зміни / контролю ваги тіла
«Останніми десятиліттями існує неухильна тенденція до збільшення ваги тіла середньостатистичного мешканця Землі. За прогнозами ВООЗ, наприклад, якщо така ситуація не зміниться, то до 2045 року половина населення нашої планети хворітиме на ожиріння і супутні розлади», — саме таку інформацію отримала під час вивчення курсу для психологів і лікарів «Робота з вагою тіла та порушеннями харчової поведінки» Інституту психосоціальних досліджень і розвитку особистості (Німеччина). І справді, як не прикро це визнавати, ми часто неправильно харчуємося, «заїдаємо» стреси, роздратування, поганий настрій, не турбуємося про свій сон і відпочинок, фізичну активність та хороше самопочуття. Всі психологічні, духовні та фізичні проблеми переносяться в сферу їжі, на жаль. Іноді ми бачимо тільки такий спосіб вирішити певний внутрішній конфлікт, зменшивши психічне навантаження за допомогою їжі. На наше харчування впливають і харчові традиції, ментальні й культурні звички «наїстися наперед» (спосіб зниження тривоги), «щоб столи вгиналися» (спосіб уникнення сорому), «щоб діти не були голодні» (спосіб виявлення емоційної турботи). Іноді в сім’ї зустріч за накритим столом — єдине, що об’єднує людей. У такий спосіб вони передають любов і повагу один до одного. Так, вгамування голоду — надзвичайно потужний інстинкт і потреба людини, фактор її виживання. Після їжі поліпшується настрій, емоційний стан, піднімається рівень цукру в крові, змінюється гормональний склад. Проте правда й те, що різні переживання, фізичний та емоційний біль наш мозок схильний розпізнавати як дискомфорт, що близький до голоду. І тому, коли на душі погано, накопичується втома, діймає самотність і тривога, інстинктивно вибираємо найдоступніший і найпростіший спосіб заспокоєння і розслаблення — їжу. Під впливом ТВ–шоу та різних «програм схуднення» складається враження, що людям із зайвою вагою слід «взяти себе в руки», «сісти на дієту», «закрити рот» чи виснажувати себе в тренажерних залах. Однак дієта — це додатковий стрес для організму і лікувальний захід, а не повсякденне харчування людини. Більше того, спосіб харчування має підібрати й призначати лікар–дієтолог чи гастроентеролог, враховуючи стан організму людини. Якщо самостійно виснажувати себе якоюсь дієтою, то можна й нашкодити своєму здоров’ю. З фізичними навантаженнями та підрахунком калорій теж все не так однозначно. Останнім часом провідні європейські фахівці з клінік схуднення та роботи з вагою тіла, науковці не радять своїм клієнтам підраховувати калорії. Раціональне і здорове, збалансоване харчування, на відміну від виснажливих дієт та обмежувальних процедур, може краще вплинути на самопочуття та настрій. Фізична активність, увага до імпульсів свого тіла, яке в нормальному режимі «хоче» рухатися й розім’ятися, може вчасно запобігти депресивному стану, зниженню настрою, перевтомі. Зв’язок «тіло–розум–емоції» невидимий, у кожної людини унікальний і не такий простий, як може здатися на перший погляд. Вирішуючи свої психологічні проблеми, конфлікти з близькими, краще пізнаючи свій внутрішній світ, можна збалансувати і прийти до оптимальної фізичної форми, тобто налаштувати власну тілесну організацію якнайкраще — на здоров’я, радість, задоволення, співчуття, ніжність, повагу, турботу, любов. І саме на створення такого режиму довіри до власного тіла, режиму турботи й ніжності до себе працює авторська програма, психологічна майстерня «Рівновага тіла й життя». Тільки створюючи внутрішню гармонію та рівновагу можна досягти й зовнішньої. А не навпаки.
