Іван Шостак із села Мокрець Турійського району витягнув з води потопельника, але героїзму у своєму вчинку не бачить...
Іван Шостак із села Мокрець Турійського району витягнув з води потопельника, але героїзму у своєму вчинку не бачить.
Сергій НАУМУК
Близько сорока років тому Івану Шостаку з Мокреця трапилося дати друге життя сусідському хлопцеві. Сашко щойно навчився плавати, тому коли купалися, не розрахував сил і почав тонути. Іван побачив і кинувся допомагати товаришеві дістатися берега. Про той випадок чоловік може й не згадував би, якби навесні минулого року йому не довелося вдруге рятувати життя. На тому ж ставкові. Потопельника знову звали Сашко… Травень минулого року видався теплим, тож сільські хлопчаки залюбки хлюпалися та пірнали у водоймі. «Я саме рибу ловив, тож і не розглядався по сторонах. Прийшло купатися чимало дітей. Купаються, то й купаються. Навіть трохи заважали мені рибу ловити, — розповідає Іван Іванович. — Через якийсь час кажу: «Хлопці, досить. Вода холодна, виходьте!» Більшість повиходила, а троє ще плавали. Вони вже не заважали мені, то я на них — нуль уваги». Раптом почув дитячий крик. «Саша! Саша!» — репетували хлопчаки. Третього не було». Іван Шостак, не роздумуючи, кинувся до хлопців. Одним рухом зняв штани–комбінезон, а чоботи скинув на ходу. «Питаю: «Де він!?» А нічого не видно. Пірнув раз, вдруге, але нічого не побачив. Тоді в одному місці на воді помітив бульбашки і кинувся туди. Ногами намацав тіло і витягнув вже бездиханного хлопця. Треба сказати, що якби пан Іван почав неправильно надавати першу допомогу, то ще невідомо, чи жив би Сашко Галич. Під час служби в армії Шостак був санінструктором. Зізнається, це допомогло, бо «в мене у підсвідомості вже закладено, що робити». Перекинув хлопця через коліно і почав витрушувати воду з легень, потім став робити непрямий масаж серця і штучне дихання. І… хлопець отямився. Якраз наспіла мама Сашка Любов Галич, а незабаром — карета «швидкої допомоги». «Є Бог на світі і дитині йшло на життя. Я його порівняно швидко знайшов, бо ж не знав, де саме він потонув», — розмірковує Іван Шостак. Треба визнати, що зіграла роль не лише рішучість чоловіка прийти на допомогу, але й вміння надати першу допомогу потерпілому. Адже мало хто знає послідовність та вміє правильно виконувати дії. Пізніше товариші Івана Івановича відзначили саме цей момент. Мовляв, не один міг би витягнути хлопця, а от що далі робити? Запитую завідувача мокрецької ветлікарні, чи не боявся. Адже в самого хронічний бронхіт, тому є задишка. «Ви самі посудіть: хіба тоді було до того, щоб думати про задишку? Йшлося ж про дитину». Любов та Микола Галичі щиро вдячні рятівникові. А сам Сашко подарував Івану Івановичу ікону «Таємна вечеря», аби вона оберігала його від усякої біди.
На фото: Сашко Галич поруч зі своїм рятівником Іваном Шостаком.
