Хати в снігу — мов іграшки
із вати,
Чекають свята вікнами
й дверми, —
Хтось, може, прийде,
й нам колядувати,
Не боячись ні свідків, ні зими...
Хати в снігу — мов іграшки із вати, Чекають свята вікнами й дверми, — Хтось, може, прийде, й нам колядувати, Не боячись ні свідків, ні зими.
По-давньому — з вертепом, чи звіздою, Чи просто так, як серце повелить, Заколядує весело — й святою Колядкою всю хату звеселить.
І буде сніп на покуті, і сіно, І калачі, і свічка на столі, І затишок на цілу Україну, І наше свято в рідному теплі.
І буде в нас ялинка серед хати, І буде щастя, зрошене слізьми… Хтось, може, прийде й нам колядувати, Не боячись ні свідків, ні зими. Вірш написано у сталінських таборах.
