1. Чому продукція селянина–одноосібника не має адекватної ціни на споживчому ринку?
2. На які кроки повинні зважитися самі селяни, щоб отримати більшу віддачу від своєї праці: впроваджувати нові культури чи виходити на акції протесту?..
1. Чому продукція селянина–одноосібника не має адекватної ціни на споживчому ринку? 2. На які кроки повинні зважитися самі селяни, щоб отримати більшу віддачу від своєї праці: впроваджувати нові культури чи виходити на акції протесту?
Віталій КАРПЮК, заступник голови облдержадміністрації (м. Луцьк): 1. Конкретно — яка продукція? Якщо йдеться про картоплю, то нині це неактуально. Якщо говорити про м’ясо, то на ринку є добра ціна на нього. І на молоко ціни тут також нормальні. 2. Це політичне питання… Виробляти й збувати продукцію. Що ще можна в наших умовах робити?
Олег ГАЛАСУН, заступник голови Асоціації фермерів і землевласників Волині (с. Чаруків Луцького району): 1. Через те, що селяни не мають вільного доступу до ринків збуту, зокрема через проблему з ПДВ. Тобто головним каналом збуту для дрібних виробників залишається базар. Оптових ринків мало і вони мають певні вимоги до товару: обсяги партій, зовнішній вигляд, сорт тощо. 2. Треба організовуватися. Нині головна проблема — відсутність грошей. Наприклад, великі виробники будують овочесховища за підтримки держави. А малим доводиться вкладати власні обігові кошти. Вихід бачу у подальшій спеціалізації виробників та зниженні собівартості продукції.
Марія КОЛЕСНИК, керівник аналітичного департаменту консалтингової аген ції «ААА» (м. Київ): 1. Ціна на зернові культури є ринковою. Якщо йде мова про молоко, то одноосібники здають продукцію не вище другого класу. Тому вартість його є суттєво нижчою, аніж у сільгосппідприємствах. Усе через ручне доїння. При механізованому ціна одразу зростає. Стосовно м’яса, то є велика різниця між регіонами і не важливо, продає одноосібник чи підприємства. 2. Якби селяни об’єднувалися в кооперативи і самі реалізували свою продукцію, то мали б вищу ціну. Багато важелів впливу в руках самих селян. Треба розуміти, що, крім того, що виростив, продукцію ще треба продати. Виростити — це лише половина справи. Треба дбати й про її збереження, щоб потім пропонувати на ринку не тільки в сезон збору.
Олександр МАХНОВЕЦЬ, селянин-одноосібник (с. Четвертня Маневицького району): 1. Бо це вигідно нашим можновладцям. Вони ліпше завезуть імпортну продукцію і матимуть з того прибутки, а не підтримуватимуть свого виробника. І роблять все для того, щоб мужик відмовився від землі і вона перейшла до великих компаній. 2. Потрібні кооперативи. Тоді селянин зможе збувати будь-яку свою продукцію за хорошими цінами. Але немає згуртованості людей. Навряд чи влада підтримуватиме кооперативи, бо вони їй не вигідні.
Дмитро СЕБІЙ, один із найстаріших фермерів Волині (с. Верба Володимир-Волинського району): 1. Бо наживаються посередники: хто працює на землі, може за місяць заробити 500 гривень, а посередник на тій продукції за два дні матиме 1,5 тисячі. Це робиться для того, щоб люди врешті-решт втратили охоту працювати на землі. А тоді забрати її в селян. 2. Треба робити так, як колись «Сільський господар» у Галичині: організовувати кредитні спілки, кооперативи на кшталт «Маслосоюзу». Тоді селяни зможуть більше заробити. А ще необхідно вести просвітницьку роботу серед людей.
