Сучасне життя просто на очах змінює українське село. Поступово відходять у минуле давні звичаї та традиції. У господарсько-економічній сфері це особливо помітно...
Сучасне життя просто на очах змінює українське село. Поступово відходять у минуле давні звичаї та традиції. У господарсько-економічній сфері це особливо помітно. Адже кому охота господарювати по-старому, якщо нові технології дають більший ефект? Минулого літа це підмітив один із глядачів міжнародного турніру з ручного сінокосіння низинних боліт «Українська косовиця». «У Седлищі (Любешівського району — авт.) вручну косити вже не хочуть. Здебільшого косаркою, — мовив товаришеві літній чоловік. — А от у віддалених селах — більше з косою». Показовий момент, як на мене. Їдучи у відрядження на Маневиччину, із захопленням розглядав мальовничі копиці сіна та соломи на околиці села Семки. Пригадалися розповіді бабусі, що колись підварки (тобто господарські будівлі, здебільшого клуні та хліви) групували віддалено від хат. Місцева жителька розповіла, що копиці сіна господарі склали на окраїні села через брак місця біля хат та з міркувань пожежної безпеки. Хай і так. Але окові приємно «зачепитися» за цей архаїчний елемент поліського господарства! Автентику бачив і сфотографував Сергій Наумук.
