ПІДЕШ ЗА ЛІКАМИ — ЗІГРІЄШСЯ

Довелося мені лікуватися в обласній лікарні для працівників міліції. Перше враження було гарне: чисто, затишно, майже домашня атмосфера

Володимир ЯРМОЩУК

Але за якийсь час відчув, що без кількох светрів в палаті обійтися важко. Якраз у той день перебував у лікувальному закладі, очевидно, ознайомлюючись з його роботою, начальник обласного УВС. Він пообіцяв, що вживуть заходів, аби пацієнти не мерзли. Однак упродовж десяти днів мого перебування у лікарні жодних змін не відбулося.
Сьогодні хворі вже звикли до того, що ліки треба купувати за власні гроші. Отримавши перелік медикаментів, я запитав, на якому поверсі знаходиться аптека, щоб їх придбати. І довідався, що за ліками треба йти аж у центр Луцька. Звичайно, для здорової людини півтора—два кілометри — не відстань. А як бути хворим, які навіть на п’ятий поверх нерідко піднімаються, роблячи кілька зупинок для відпочинку? Одна перевага: підеш за ліками — зігрієшся, бо йти засніженими вулицями не зовсім легко.
Та все ж від перебування в лікарні залишилися і приємні враження, бо фахівці тут добрі, медичний персонал чуйний і привітний.
с. Млинове Ратнівського
району.