Трохим ВЛАЩУК, директор НВК «Школа І — ІІІ ст. — дитсадок» с. Машів Любомльського району
Влітку минулого року мені виповнилося 60 років. Я із цікавістю спостерігав за прийняттям нового пенсійного закону, вірив, що він буде дійсно набагато кращий від попереднього. Зрадів, коли дізнався, що педагогам повинна видаватися грошова допомога у розмірі 10 пенсій. І яке було розчарування, коли повідомили, що мені ця винагорода не буде виплачена, бо не вистачає стажу. Безпосередньо у школі я працював 32 роки, з них 29 — директором, а треба — 35. Окрім того, 6 років перебував на посаді голови сільради (виборна робота у період СРСР зараховувалась до попереднього стажу). Вважаю, що повністю віддавався роботі. Я постійно обирався депутатом сільської або районної рад. За моєї участі будувалися дитячий садок, ФАП, нове приміщення школи. І ось законодавці у новому пенсійному законі вирішили не враховувати стаж на виборній роботі. Я вже змирився з тим, що вчителі, зокрема директори, начебто не служать Україні, тому одержують пенсію в розрахунку 40 відсотків від зарплати. Але дуже образливо, що, виявляється, і разової допомоги — 10 пенсій також не заробив. Отже, виходить, я і не педагог, і не державний службовець. Невже за свою багаторічну бездоганну працю не заслужив від держави і такого заохочення!? Можливо, «великий реформатор» Сергій Тігіпко відповість на моє запитання?
