Шановна редакціє! До вас звертається дописувач із 50-літнім стажем передплати. Мені подобається в газеті рубрика «Думки наших читачів», де друкуються проблемні листи. Я теж хочу розповісти про наболіле...
Шановна редакціє! До вас звертається дописувач із 50-літнім стажем передплати. Мені подобається в газеті рубрика «Думки наших читачів», де друкуються проблемні листи. Я теж хочу розповісти про наболіле.
Дмитро МУЗИЧУК
Мені 70 років, пропрацював більше 40 років учителем і заробив аж 1000 гривень пенсії. Для того, щоб не голодувати, ми, старі люди, тримаємо корову, свиней, птицю. Можновладці їдуть відпочивати на Канари, в Емірати, на Гаваї, а нам хоч би Луцьк побачити, але ж... корів в автобус не беруть. Мої батьки тяжкою працею заробляли гроші, щоб купити землю, бо вважали, що вона не пропаде. Придбали 10 гектарів. Батько загинув на фронті, а землю і всю господарку забрали в колгосп. Пройшли роки, колгоспи розпалися. Мені на пай дали 2 гектари, і то я мусив платити гроші за приватизацію. А де ж 8 гектарів? Хто має право користуватися добром моїх батьків? У всіх цивілізованих країнах майно і землю повернули власникам. Я міг би ті гектари здати в оренду і щось таки мав би. У нас чиновників, як у старому кожусі бліх, але вони дбають тільки про себе і закони служать їхньому збагаченню. Наша сім’я вклала у 2000 році три акції в «Рівнеазот», вартість однієї — 44 гривні. Не одержали ані копійки. Хтось став ще одним мільйонером. Я не хочу від держави нічого, тільки прагну одержати своє. Коли ж у нашій країні буде прийнятий справедливий закон на право власності? с. Пірванче Горохівського району
