Відмовляти у допомозі, спроваджувати хворих доньці Парасковії Антонюк — Наталії Федорівні Курочко — не дозволяє сумління і пам’ять про маму. 8 березня їй було б 85...
А Парасковія Купріянівна є? А коли буде? — щодня хтось телефонує чи стукає в двері скромного будиночка на вулиці Караїмській в Луцьку, хоч господиня його ще торік навесні завершила свій земний шлях. Відмовляти у допомозі, спроваджувати хворих доньці Парасковії Антонюк — Наталії Федорівні Курочко — не дозволяє сумління і пам’ять про маму. 8 березня їй було б 85
Галина СВІТЛІКОВСЬКА
«ДЛЯ НАС ПРОФЕСОРОМ БУЛА НЕНЬКА» Троє дітей Парасковії Купріянівни Антонюк вибрали професію лікаря, потім продовжили династію внуки, тож на свята збиралася в батьківській хаті сімейна «колегія охоронців здоров’я», включаючи й докторів медичних наук. І все ж найповажнішим професором у цій родині завжди залишалася мама, бабуся — відома на Волині цілителька-фітотерапевт. — І мама, і тато закінчили після війни Львівський медінститут за спеціальністю фармація, аптечна справа. Працювали провізорами, викладали в медучилищі. Базовий рівень академічної освіти, доповнений багатолітньою практикою роботи з лікарськими рослинами, допомагав мамі формувати збори, враховуючи склад речовин, які містяться в кожній траві. Вона підходила до траволікування відповідально, професійно, простіше кажучи, зі знанням справи. Тому й результати були успішні, — каже донька Парасковії Купріянівни —Наталія Курочко, лікар-терапевт обласного госпіталю інвалідів. Згадує, як малими їздили з батьками збирати лікарські рослини. Парасковія Купріянівна завідувала луцькою аптекою № 3, яка забезпечувала хворих шкірвендиспансеру не тільки фабричними фармпрепаратами, а й виготовленими ліками. Їй, людині, захопленій своєю роботою, було цікаво вдосконалювати відомі рецепти, експериментувати, застосовуючи елементи народної медицини. У радянські часи кожній аптеці доводили план заготівлі лікарських рослин. Хтось робив це, аби відбути. Ну а в Антонюків завжди був найширший асортимент трав. Властивості кожної вивчали за довідниками, сушили й зберігали за всіма правилами. — Мама казала хворим із екземами, дерматитами: «На шкірі проектується стан внутрішніх органів, то ж вам не тільки шкіру лікувати треба». Рекомендувала попити настої із трав — і люди позбувалися проблем. Одні переказували іншим нашу адресу. Якось навіть журналіста з Москви, який приїхав на Волинь у відрядження, хтось скерував до нас. Тоді нетрадиційну медицину не визнавали, але чоловіку дуже допекла бронхіальна астма, а на хімічні препарати розвинулась алергія. От він і прийшов до мами. А згодом на знак вдячності подарував їй старовинну книгу — «Лечебник Павла Куренного», — згадує Наталія Федорівна. Зізнається, що коли після закінчення медінституту повернулася додому, то, сповідуючи постулати офіційної медицини, бувало, проявляла скептицизм до маминого цілительства. Іноді виникали ситуації, які було важко пояснити. — Приїхали родичі онкохворого з Ківерцівського району. У Києві в Інституті Шалімова йому зробили паліативну операцію і відправили додому: пізня стадія. Карценома, вражені підшлункова, печінка. Жінки плачуть: «Не можемо дивитися, як мучиться». Мама їм дає трави, розказує, що робити, а в мене душа протестує. То ж безнадійно хворий! Але, ви не повірите, ті жінки приїжджали знов і знов, а десь через рік почали питатися, чи треба строго дотримуватися дієти, бо ж «як чоловікові жити без сала». Може, то був випадок спонтанного одужання?.. Таке трапляється. Але те, що фітотерапія допомагає зняти інтоксикацію організму при онкозахворюваннях, поліпшити самопочуття — це доконаний факт, — тепер не сумнівається пані Наталія. З Парасковією Купріянівною мені не раз доводилося зустрічатися, спілкуватися. Уже в поважному віці вона їздила до Києва на курси з фітотерапії, вступила до Української асоціації нетрадиційної медицини. Впродовж усього життя ніколи не переставала вчитися. Не соромилася радитися, консультуватися, в тому числі й з дітьми-лікарями. Гордилася старшою дочкою Ольгою, визнаним в Україні фахівцем у галузі радіаційної медицини, доктором медичних наук. І вона, і її чоловік-професор займаються фундаментальними дослідженнями у сфері медичної мікології, є розробниками відомого препарату «Мікотон», що виготовляється з гриба-трутовика і захищає від негативного впливу радіації. Тішилася і молодшою — Наталією, яка успадкувала мамину любов до природи, до світу рослин. Живучи разом із ненькою, була її помічницею у всіх справах: у заготівлі трав, у приготуванні зборів. Особливо після того, як здоров’я Парасковії Купріянівни підірвало горе: від важкої хвороби помер син Олег, якому було лише 55. Він теж розділяв мамине захоплення фітотерапією. — Скільком допомагала, а сина врятувати не змогла. Життя кожної людини — в руках Божих. І поки Всевишній дає сили, треба трудитися, робити добрі справи, любити людей, — повторювала згорьована мати, приймаючи відвідувачів.
ТИБЕТСЬКИЙ МЕТОД — НА ВОЛИНСЬКИЙ ГРУНТ Удвох із Наталією Федорівною гортаємо записники її мами. Тут не тільки рецепти, а й вірші, цитати з книг і навіть із газетних публікацій, зокрема й із «Волині». Нашу газету Парасковія Купріянівна передплачувала все життя: причому не тільки для себе, а й у подарунок рідним, приятелькам. Не раз передавала до редакції власні поради з приводу лікування травами, ми із задоволенням їх використовували. — Тут потрібні комплексність і системність, а ще — індивідуальний підхід, пунктуальність і терпіння, — завжди нагадувала Парасковія Антонюк, ознайомлюючись із лікарняними виписками, результатами аналізів своїх відвідувачів, детально розпитуючи їх про всі подробиці перебігу недуги. — Мама ніколи не використовувала отруйних рослин, рекомендувала лише ті трави, які виросли в нашій місцевості, користувалася тибетським методом приготування зборів, до складу яких входила основа — рослина з базовою діючою речовиною і кілька десятків лікарських трав, які мали посилити вплив основної. Такого ж принципу дотримуюсь і я, — каже пані Наталія, яка і за манерою спілкування, і за вмінням доступно пояснювати складні речі дуже схожа на матір. Так само може годинами розповідати про цілющі властивості улюблених лікарських рослин, теж жадібна до знань, до нової інформації, теж випромінює позитивні емоції і готовність прийти на допомогу. Наголошує, що трави бажано вживати у вигляді настоїв, а не відварів, що заливати сировину слід «білим кип’ятком» (95 градусів), а посуд має бути керамічним або фаянсовим. Улюблена рослина Наталії Федорівни — полин, використовує п’ять його видів: цитварний, польовий, приморський, чорнобиль, естрагон. — Не випадково полин — Боже дерево. Його сила справді унікальна. У народі здавна полин використовували для посилення апетиту в ослаблених хворих, як антигельмінтний засіб. Має він протизапальні, антисептичні властивості, діє як оберіг, бо має потужну енергетику. Я всім рекомендую щоранку ковтати дрібку сухого листя полину, запиваючи теплою водою. Цим допоможете своєму організму в протистоянні хворобам і старості, — стверджує наша співрозмовниця. Готує «мамину бактерицидну олійку» для тих, хто випробував її у лікуванні ран, запальних процесів і тепер не бажає відмовлятися від перевіреного засобу. Чаклує над олійним екстрактом із полину й кореня папороті… Тішиться, що так само, як колись вона придивлялася до маминих зборів, тепер проявляє інтерес до фітотерапії і її донечка Катруся, студентка медуніверситету. А на завершення розмови Наталія Федорівна запропонувала читачам декілька простих, але помічних зборів.
1. Для тих, кого турбує серце, артеріальна гіпертензія: взяти у рівних частинах траву чорнобиля, траву і цвіт буркуна, цвіт глоду, польовий хвощ, 2 столові ложки збору запарити 500 мл кип’ятку, настоювати 2 години. Пити по 150 мл тричі на добу. 2. У кого проблеми з печінкою: беремо у рівних частинах овес (у стадії молочної стиглості), гречку у фазі цвітіння (стебло і квіти), 2 столові ложки суміші залити 500 мл кип’ятку, настояти 2 години. Випити за чотири прийоми впродовж доби. 3.Якщо у вас церебральний атеросклероз, пийте настій сухих квітів хризантеми: 2 квітки запарити склянкою окропу, настояти 2 години, випити за два прийоми.
