ЕПІЗОД ІЗ ЖИТТЯ: не оцінена і неоціненна робота прибиральниці

Прибиральниця в кафе — така ж важлива людина, як і власник закладу. Принаймні, деякі охоронці чистоти так про себе думають.
— Чому ви з ногами залазите на унітаз? Не можете просто отак присісти? — одна особливо віддана своїй професії жіночка в кафе випитує в моєї подружки деталі її походу до вбиральні. Мені з сусідньої кімнати не видно, але, судячи з контексту, прибиральниця ще й показує, як це правильно робити. Подруга винна хіба в тому, що зустрілася із цією войовничою пані на її робочій території. Вона намагається пояснити, що залишені брудні сліди — справа ніг її попередників, але прибиральниця ввійшла в азарт і приписує одній людині всі смертні гріхи «невихованої молоді».
— Знаєте, я залізла на унітаз, бо, може, для мене це єдиний спосіб возвеличитися над натовпом, — зрештою не витримує подруга, філософ за освітою. — І я ще непогано виглядаю, якщо у ваших очах схожа на людину, яка може виконувати піруети над туалетом.
Експресивна жриця порядку вмовкає. Подумалося: мабуть, для неї чи не єдиний спосіб відновити престиж своєї професії — трохи покричати на відвідувачів. Адже робота прибиральниці — суспільно важлива професія, але про це чомусь забувають. Тому доводиться підвищувати голос і нагадувати.