Леся Олексіївна Павлік, жителька села Скобелка Горохівського району, три роки тому народила трійню. Через деякий час в однієї з дівчаток виявили ДЦП...
Леся Олексіївна Павлік, жителька села Скобелка Горохівського району, три роки тому народила трійню. Через деякий час в однієї з дівчаток виявили ДЦП. Усього у сім’ї п’ятеро дітей. Двоє вже дорослі, живуть фактично на одну матеріальну допомогу від держави. Голова сімейства не може піти працювати, адже мають господарство, та й за дітьми потрібен догляд. У дівчинки — не важка форма ДЦП, тому є великі надії на те, що вона зможе стати на ноги. Зараз сім’я збирає кошти на лікування у Трускавці, на яке потрібно 25 000 гривень. Для Павліків це велика сума, тому просять про допомогу. Переказати кошти можна на рахунок: Приватбанк, МФО 0-305299, ЄДРПОУ 14360570, номер картки 4627081205557890. МОВА: універсальне слово «дякую» У білоруському супермаркеті старший чоловік звертається до мене за допомогою. Він погано бачить, треба допомогти йому знайти в агрономічному календарі вдалі дні для садіння помідорів. Він говорить російською, і я намагаюся відповісти цією ж мовою, бо не щодня маю нагоду попрактикувати цю іноземну. Але під кінець нашого нехитрого діалогу таки збиваюся. Недарма ж тато каже, що російська у моєму виконанні схожа на українську Азарова. «Прошу», — відповідаю на його «спасіба». А пізніше, у пункті обміну грошей, кажу «дякую» банківській працівниці українською мовою. «На здоров’я!» — каже вона мені. Думаю, до наступної поїздки в Білорусь треба трохи повчити мову цієї країни. Попри те, що слова вдячності звучать однаково красиво на всіх мовах світу, особливо приємно на умовно чужій території чути рідне слово. Уже вдома натискую google-перекладач і усміхаюсь: «дякую» мовою сябрів звучить майже, як і у нас – «дзякуй».
