ІСПИТ НЕГОДОЮ ПРОВАЛЕНО*

Сьогодні хіба ледачий не кинув каменя у владу за те, що не здатна належно і вчасно подолати наслідки негоди, яка буквально паралізувала Україну першого місяця весни. Одні намагаються заробити на цьому політичні дивіденди, звинувачуючи державних чиновників усіх рівнів у недбальстві та непрофесійності. Інші прагнуть перекинути відповідальність на природу з її примхами та втриматися у своєму кріслі


Степан ІВАХІВ, народний депутат України


Не буду сьогодні додавати сухого ломаччя в багаття, яке розпалили навколо цього випробування стихією, й адресувати владі додаткову порцію звинувачень. Хоча переконаний, що багато з її представників усіх рівнів із тріском провалили цей іспит й відтак заслуговують на критику, а в багатьох випадках — і на звільнення із займаної посади (причому в значно більшій кількості, аніж наразі було звільнено). Просто хочу, щоб виконавча влада на всіх рівнях навчилася, врешті, робити висновки з таких провалів, аби не повторювати їх у майбутньому. Бо ціна їм — не крісло начальника ЖЕКу, міського голови чи губернатора. За так звані «помилки» люди сьогодні уже заплатили здоров’ям і навіть життям.
То що ж варто було зробити, аби наслідки негоди були не такими складними у подоланні? Про це вже багато сказано й написано, але чи дослухаються можновладці до цих порад?
Перше, треба звернути увагу, що клімат в Україні змінюється, і навіть якщо ми вперто не бажаємо цього помічати, сьогоднішні снігові колапси — красномовне тому підтвердження. Не варто тішити себе ілюзіями, що подібні циклони бувають раз на 100 років. Західні області України взимку вже паралізовував снігопад. Але висновків тоді не зробили, бо, мабуть, були переконані, що таке навряд чи повториться вдруге за рік. А негода взяла та й повернулась із подвоєною силою не тільки на заході, але й в центрі та на сході.
Друге. Не знаю напевне, чи є у комунальників посадові інструкції на кшталт «що робити, якщо починається шторм», але певен, що такі правила та міжвідомчі інструкції мають бути для працівників ДАІ, МНС, медичних, комунальних та дорожніх служб, Міноборони, Мінінфраструктури та державних адміністрацій й виконкомів усіх рівнів. У цих інструкціях, беручи за основу досвід боротьби з попередніми негодами, варто чітко виписати терміни та часові інтервали для всіх заходів, які мають передувати стихії, здійснюватися під час негоди, а також у момент ліквідації її наслідків. Штаб має розпочати роботу мінімум за два дні до прогнозованих опадів та закінчити її тільки після забезпечення нормального функціонування усієї інфраструктури.
Працівники ДАІ через ЗМІ та дорожні пости ДПС повинні повідомити водіїв, що у цей час в’їзд вантажного транспорту в міста буде призупинений. МНСники мають облаштувати спеціальні місця для обігріву, щоб приймати водіїв вантажівок, яким доведеться перечікувати в дорозі. У магазинах і супермаркетах слід збільшити запаси продуктів харчування тривалого зберігання. І, найголовніше, техніка для прибирання снігу має виходити на маршрут не після того, як місто завалить ним, а в першу годину снігопаду. Тож всі патрульні машини ДПС повинні чергувати у населеному пункті, щоб забезпечити безперебійний проїзд машин, що розчищатимуть замети. Причому найперше треба розчистити дороги до лікарень, пожежних частин, освітніх закладів та продовольчих крамниць.
Третє. Влада не повинна ховатися від людей, а відкрито повідомляти через ЗМІ про те, що відбувається і якою насправді є ситуація в ту чи іншу пору доби. Відкритість — це головна вимога. Навіщо водити Азарова по супермаркетах та фотографувати поруч із забитими хлібом полицями, якщо зі всіх районів Києва надходять повідомлення, що другий день в магазинах його немає? Навіщо автодор каже про відновлення руху на трасах державного значення тоді, коли сотні автомобілів замерзають у 70–кілометровій пробці під Києвом? Що це — такий спосіб самозаспокоєння? Чи віра у нескінченну наївність людей? Повертайтеся, врешті, панове чиновники, до реальності! Навіщо вам реєструватися у соціальних мережах? Щоб лише піаритися там і поширювати свої блискучі думки та заяви? Раджу не тільки писати, а ще й читати, що там пишуть (зокрема й про вас) пересічні громадяни. Відразу все стане на свої місця і, можливо, побачите, в якому насправді світі живете і яку роль відіграєте. Матимете нагоду без купюр дізнатися, як «працюють» дорожні служби, а комунальники здають людям лопати в оренду замість того, щоб безкоштовно прибирати сніг. Як рятувальники за гроші витягають великогабаритні вантажівки із заметів. Як люди, не дочекавшись допомоги, об’єднуються у рятувальні загони та самотужки допомагають усім, хто цього потребує, за що потім чують від тих же рятувальників погрози.
І насамкінець. Як депутат маю сьогодні більше можливостей впливати на владу, тому буду вимагати від Кабміну створення відповідних міжвідомчих інструкцій та негайне звільнення посадовців, які не виконуватимуть їх, а чекатимуть на вказівку «згори», як це було нещодавно. Наполягатиму, щоб правоохоронні органи перевірили всі факти вимагання грошей представниками рятувальних та комунальних служб із простих людей, а також дослідили діяльність «Укравтодору» та з’ясували, чому він звітував про рекордну кількість техніки на дорогах, у той час як на деяких ділянках державних доріг цих машин навіть не бачили. Вимагатиму, щоб всі винні понесли відповідальність за свої дії чи бездіяльність. Переконаний, що буду далеко не єдиним депутатом, хто на   цьому наполягатиме.
Але за всім негативом, якого було достатньо за минулі тижні, є й позитивні моменти. Це важка та сумлінна праця тисяч людей, які по–справжньому боролися з негодою на дорогах, а не на папері в кабінетах. Ті, хто надавав одне одному безкоштовну допомогу, витягаючи машини із снігових пасток та підвозив із зупинок людей, котрі мерзли в очікуванні транспорту. А особливо дякую всім тим, хто надіслав мені листи на електронну пошту про те, що відбувалося в країні з 22 до 24 березня, та пропозиції щодо необхідних дій у надзвичайних ситуаціях. Саме вони спонукали мене написати ці рядки. Гарантую вам, що всі ваші зауваження та ідеї передам до відповідних міністерств та відомств й особисто обстоюватиму їхнє просування.