Двоє з трьох дітей Йоханеса Яуке Спрінсма і його дружини Аріани народилися уже в Нововолинську...
Двоє з трьох дітей Йоханеса Яуке Спрінсма і його дружини Аріани народилися уже в Нововолинську...
Алла ЛІСОВА
ІНОЗЕМЦІ ПОБАЧИЛИ ПЕРСПЕКТИВУ В… УКРАЇНІ Під час зустрічі Яуке відразу запропонував екскурсію «фермою» — так назвав господарський двір у селі Біличі Іваничівського району, де розміщені склади, майстерня, столярний цех, гараж, офіс їхнього товариства з обмеженою відповідальністю «Адама». Мене насамперед найбільше цікавило, що спонукало цього молодого чоловіка разом із сім’єю їхати в неблизькі світи в далеко неблагополучну Україну, з якої, чого там гріха таїти, наша молодь рветься виїхати за кордон. Голландець, у якого, як і належить типовому представнику європейської цивілізованої країни, посмішка не сходила з обличчя, після мого запитання засвітився ще більшою приязню і довірливо мовив: — А в цьому нічого дивного нема. Мене попросили друзі, бо вони у вашій країні побачили перспективу. Ми відчули, що тут потрібні — і приїхали. Це — Божий поклик, те, що важко передати словами… На цю тему продовжили розмову вже з участю перекладача. І Яуке додав, що їхав в Україну не на заробітки, бо добре знав, що грошей тут багато не заробиш. Але працювати, мати певний результат і моральне задоволення — цілком. Він переконався, що у фінансовому плані в Україні жити складніше. А щодо українського менталітету, культури в цілому, то Яуке з дружиною Аріаною її вивчали до приїзду сюди. Прийняли рішення нікому не нав’язувати свого, а сприймати і приймати те, з чим доведеться стикатися. — І все ж таки вам важко було адаптуватися у нашій країні? — продовжуємо бесіду. — Чесно скажу, що до деяких речей за більш як чотири роки так і не можу звикнути, — каже, усміхаючись, мій співрозмовник. — У голландців все продумано наперед: як робота, так і відпочинок. А у вас багато чого робиться якось хаотично. В нас, наприклад, кожен має блокнот, де записує всі плани, будь-які перемовини готуються заздалегідь. Тут такого немає: можна зустрітися сьогодні — на сьогодні, а інколи про деякі речі через кілька днів партнери можуть і забути. У цьому, напевно, й полягає найбільша трудність. Під час розмови до нас підійшов ще один голландець — Девейн Бау, який буквально три дні тому разом із дружиною і семимісячним (!) немовлям приїхав на допомогу Яуке. Це вже третій його візит. Вони разом навчалися в університеті. Каже, що розпочинається весна, більшає у фермерів роботи. Потрібно все засівати. А в них 315 гектарів — за голландськими мірками це надзвичайно потужне господарство!
БІЛИЧІВСЬКА ЗЕМЛЯ ВІДДЯЧУЄ ПРАЦЬОВИТИМ — Чому Біличі? Та тут просто після розпаду колгоспу були вільні землі, з’явилася можливість взяти їх в оренду, — розповідає далі Яуке, проводячи мене великим складом, де якраз робітники сортували й готували до відправки другий хліб. Бульба виглядала як на підбір — одна в одну. Дізналася, що в Україну він приїхав, співпрацюючи з голландським благодійним фондом «Worldpartners», який втілює на фермі поблизу цього села свій аграрний проект із обробітку землі, створюючи для українців робочі місця. Співпрацює фонд із реабілітаційним центром для наркоманів, розміщеним недалеко. Голландський інвестор розпочинав десять років тому із 165 гектарів ріллі. Робили ставку на зернові. Потім взялися практикувати інші культури — картоплю, ріпак. Почали думати про збільшення своїх угідь. Розширили їх за рахунок площ поблизу селища Жовтневого та села Литовеж, які облогували. Яуке керує тут уже п’ятий рік. Справа для нього не нова. Бо, окрім того, що в університеті отримав дві спеціальності — економіста та агронома, займався й практичною діяльністю: з дитинства разом із батьками працював на фермі, з десяти років їздив на тракторі, вирощував фрукти, овочі, і з тваринницькою галуззю добре обізнаний. Молодий керівник, який хоч і приїхав не на порожнє місце з містечка Ватенінген, подбав, щоб доукомплектувати машинно–тракторний парк. Тепер «Адама» має практично всю необхідну для обробітку землі й збору врожаю техніку, яку імпортували з Голландії. Вона хоч і беушна, каже, зате доброї якості. — Яка культура є найбільш вигідною? — запитую в українського голландця і показую на великі гори відбірної картоплі. — Другий рік вона вже є нерентабельною, — пояснює. — Але ми не відмовляємося її садити, на цей рік плануємо закласти 30 гектарів. Більше того, зараз робимо ставку на вирощування насіннєвої картоплі. Два роки тому ми її завезли з Голландії суперелітою, зараз маємо першу репродукцію. Це — середньостиглий сорт, який непогано родить — 500 центнерів із гектара, відзначається хорошими смаковими якостями. Має гарний вигляд, і добре зберігається. Відпускаємо як великими, так і малими партіями. Стабільно хороші врожаї дають зернові. Вже росте 120 гектарів озимої пшениці, 29 — ячменю. Вирощують у товаристві також ріпак — цей рік він займе клин у 70 гектарів, сою, гречку, зараз планують ще й моркву. Технологічні умови доводилося самим напрацьовувати. Для цього зробили аналізи грунтів. Враховуючи всі нюанси, прийшли до висновку, що на чомусь одному не варто зупинятися. Словом, практикують побільше культур, аби однією перекривати іншу, яка падає в ціні. — Не проблема — просто продати, складніше реалізувати за хорошою ціною, — правила нашого аграрного ринку вже добре вивчив Яуке. — Нема прогнозованого збуту: постійно на чомусь втрачаємо, на чомусь заробляємо. Але гріх скаржитися — маємо напрацьовані зв’язки, налагоджуємо нові. Допомагають мені й інші господарники, крупніші, які є в нашому регіоні. Я їх сприймаю не як своїх конкурентів, а як добрих помічників і порадників. І сам стараюся так до них ставитися. Директор ТзОВ лише дивується, чого йому важко взяти позику в банку. В Голландії власник такого господарства це може зробити без жодних перепон, та ще й під невеликі відсотки. В нас йдуть назустріч лише тим, хто обробляє тисячі гектарів. А як же, запитує, реалізовувати плани, якщо оборотних коштів обмаль? Бо ж без інвестицій вперед рухатися не будеш…
ВІДПОЧИВАЮТЬ, КОЛИ ЗЕМЛЯ… СПИТЬ Вихід із цієї ситуації Яуке бачить у тому, щоб побільше з’являлося таких сімейних фермерів. Не виключає, що до цього буде заохочувати своїх знайомих з Голландії. Тоді вони могли б об’єднуватися і легше було б впроваджувати нові напрямки. Та, попри все, за його словами, тут умови для фермерів прекрасні — справжнє роздолля, багато вільної землі. А мені подумалося: чи не стане на шляху до реалізації таких сміливих ідей боязнь української економічної нестабільності, складовою якої є чиновницькі бар’єри, немалі податки і т. ін.? — Я, їдучи сюди, був готовий до всього. Але, як виявилося, не так все страшно… Переконаний, що податки повинні сплачувати всі. Підприємства в «тіні» — недопустимо. Щодо бюрократії, то, чесно скажу, негативного ставлення до себе в жодному кабінеті не відчував. Що стосується «паперотворчості», то такі закони схвалюються у верхах. І погано те, що новий приймається, а попередній не скасовується, через що інколи виникає плутанина. У ТзОВ «Адама» постійно працюють 13 осіб. На сезонні роботи набирають значно більше. Яуке доводиться багато часу проводити на фермі. Знаю, що у Нововолинську в нього — дружина і троє дітей: п’ятирічна дочка Кріста та двоє синів: Сайче — 3 роки й Сікко —7 місяців. — Як вони ставляться до того, що глава сімейства всі дні проводить на «фермі»? — запитую. — Є певні труднощі, — жартує молодий чоловік. — У нас робочий день розпочинається о 9-ій ранку, то я разом із рідними снідаю. Окрім того, неділя, коли не працюємо, — також день сімейний. Щороку їздимо разом відпочивати, звичайно, до себе на батьківщину, в Нідерланди. І буває це лише в зимову пору, коли земля спить. До речі, спочатку я спілкувалася з дружиною Яуке — Аріаною, яка не відмовилася розповісти про те, як голландцям ведеться в Україні. Та все ж таки вона запропонувала спершу побувати в господарстві свого чоловіка. Побачити, чим і як він займається, і розповісти про це читачам. Аріана зовсім не шкодує, що потрапила в Нововолинськ. Тут їй подобається, зрештою, тут вона народила двох своїх синів. У неї, як і в її чоловіка, склалася якнайкраща думка про пологове відділення шахтарського міста. До народження наймолодшого вона вчила дітей англійської мови у дитячому центрі, який відвідують і їхні діти, а також у центрі розвитку дитини «Ковчег» при Церкві християн віри євангельської. І Аріана, і Яуке тішаться, що до них в Україну приїжджають батьки і родичі, їм тут подобається. Вони в захопленні від свят, від української гостинності, дружелюбності. Знаючи, що ТзОВ «Адама», якою керує Яуке, постійно підтримує реабілітаційний центр, запитую в нього про благодійництво. — Треба обов’язково ділитися, коли є можливість. Про це ж написано в Біблії, — мовив Йоханес Яуке Спрінсма.
