ПОВСТАННЯ ЗА ГРАФІКОМ*

Про акцію «Вставай, Україно!» було оголошено вже доволі давно. На цю тему є багато малюнків, коментарів, особливо в соцмережах. Незабаром її проводитимуть в Луцьку. Саме проводитимуть, бо на повстання це не дуже схоже...

Олексій ГАВРИЛЕНКО


Колись уже було таке. За гроші Давида Жванії їздили по регіонах Тарас Стецьків і Юрій Луценко, найняті ними люди розгортали над головами тих, хто прийшов їх послухати, величезне полотнище з кольорами Державного прапора. Проплачені сюжети на телебаченні переконували, що це тисячі, навіть десятки тисяч людей хочуть розпуску парламенту. І чим усе закінчилося? Президент Ющенко аж за третім разом на догоду амбіціям Юлії Тимошенко таки розігнав Верховну Раду. І в наступну після дострокових виборів до неї п’ятою колоною в блоці Віктора Ющенка зайшла така собі «Народна самооборона» пана Жванії, більшість якої першою побігла до регіоналів домовлятися про спільні дії.
Сьогодні вже нікого не здивуєш приїздом в обласний центр київського політика. Тільки послухати його на площу виходить дедалі менше людей. Народ зневірився. Йому кажуть: «Вставай, Україно!». А він запитує: «Для чого? Тільки для того, щоб один із вас завтра став Президентом? А що далі? Вже раз повірили «лідерам» Майдану, а про нас забули. Де гарантія, що так не буде й цього разу?».
Звичайно, там, де приїжджає Кличко, завжди більше людей. Приходить молодь, хоче взяти автограф, хоча не завжди це вдається через густі лави бодігардів. У Віталія сьогодні найбільший кредит довіри, бо він у політиці майже новачок. Свої мільйони заробив у прямому сенсі важким кулаком і світлим розумом. Для багатьох він ніби свій, сімейний. Бо входить у дім через екран телевізора таким собі доброзичливим спортсменом-трудягою Віталиком. А от Арсенія Яценюка, незважаючи на те, що він чи не ровесник Кличка, інакше, як по імені й по батькові не називають. Він уже великий, попри свій малий порівняно із Кличком зріст. Чи не тому, що за його плечима, як плещуть злі язики, багаті олігархи? Адже ж саме його найближче оточення першим поповнило лави тушок.
За революційною риторикою, яка сьогодні переважає висловлювання «професійного повстанця» Тягнибока, проглядається жагуче бажання Арсенія Петровича отримати президентську булаву. Чи не для цього він фактично «прихватизував» «Батьківщину» і відтирає від її керівництва всіх близьких до Юлії Володимирівни людей? Чи не для цього він разом із Олегом Тягнибоком «женив» Віталія Кличка кандидатом на мера Києва? Ну, точно, як у тому прислів’ї: «Без мене мене женили». Бо, образно кажучи, опускати руки в каналізацію, займатися благоустроєм чи ремонтом доріг — справа невдячна. Не хоче нею займатися Арсеній Петрович, так можна й рейтинг розгубити. А він у нього значно нижчий, ніж у самої «Батьківщини», навіть і без Тимошенко.
Складається враження, що наші опозиційні лідери самі не знають, що робити. Бо людей вже так не проведеш, вони вже знають, що ніхто їх слухати не буде, як, зрештою, ніхто й не допоможе вирішити їхні проблеми. Їх знову кинуть на барикади, щоб окремим політикам домогтися влади. І забудуть на другий день.
Чи не забудуть?