Аби дізнатися про суму заборгованості за здане молоко, жителям Стенжарич Володимир- Волинського району довелося на кілька годин заблокувати… голову сільради!..
Аби дізнатися про суму заборгованості за здане молоко, жителям Стенжарич Володимир- Волинського району довелося на кілька годин заблокувати… голову сільради!..
Сергій НАУМУК
Останнім часом згадки про борги молочних підприємств набили владі оскому. Новий власник прийшов на Рожищенський сирзавод, який поки не розрахувався з виробниками. Не вельми добре почувається Ратнівський молокозавод. Проте борги виникли й у тих, що нібито стабільно працюють. ВАТ «Ковельмолоко» вже кілька місяців не виплачує гроші селянам Стенжаричівської сільради. Якось так сталося, що кільком віддаленим селам Володимир-Волинського району молокопереробне підприємство перестало платити. У лютому цю проблему озвучила на сесії облради депутат Тамара Ковальчук. Її запит підтримали. Того ж місяця на брифінгу голова облдержадміністрації Борис Клімчук повідомив, що з боргами за молоко із селянами Володимир-Волинського району вже розрахувалися. Хоча насправді цього не сталося й досі. Люди почали добиватися виплати грошей усіма доступними їм способами. Наприкінці лютого депутат Стенжаричівської сільської ради Володимир Косінський якось додзвонився на «гарячу» лінію до Бориса Клімчука. — Перепитали мене, як звати, потім прийшла відповідь. За серпень гроші одразу віддали всьому селу, бо я як депутат добивався за громаду. Свої кровні ми одержали. Але мене почали тоді смикати з усіх боків, з району стали дзвонити, чи я плачу податки, чи маю землю, — розказує пан Володимир про свої перипетії. — У мене все законно, то не мали за що вчепитися. Складається таке враження, ніби влада дбає не за людей, а за купку олігархів. Ще позитивніші наслідки мав дзвінок до Президента України Віктора Януковича під час телепроекту «Діалог з країною». Жительці сусіднього села Микитичі пощастило додзвонитися і їй одразу виплатили всю заборгованість! Ех, цю б оперативність та у правильне русло! Жаль тільки, що такими методами всього не досягти. Бо замість вирішувати проблему в корені, можновладці воліють робити «добро» лише окремій людині, яка зуміла достукатися до високих достойників. А як же решта? Зважаючи на частоту телемостів, то щоб усі волинські селяни змогли додзвонитися до Януковича, й кількох президентських термінів не вистачить. Тому й не дивно, що напруга тільки зростала. Ще у січні селяни Стенжарич, за їхніми словами, «почали бунтувати» й відмовилися здавати продукцію на ВАТ «Ковельмолоко» (окрім кількох господарств). По-перше, у зимові місяці завжди молока менше. По-друге, частково продукцію купував кооператив «Молочний» із сусіднього села Білин. — Казали, що не виплатять борги до тих пір, поки молоко не почнемо здавати. Нащо його здавати, якщо грошей не платять? — таку думку висловила не одна селянка, з якими довелося поспілкуватися. Загальна заборгованість ВАТ «Ковельмолоко» перед стенжаричівськими селянами за вересень—грудень 2012 року становить 101 тисячу гривень. Здавачів усе годували обіцянками: «Гроші будуть через тиждень, через два…» Заборгованість фактично завмерла на одній позначці. Не дивно, що одноосібники вирішили йти у прокуратуру. Оскільки звернення було колективним, то треба вказати суму молочного боргу. За словами селян, вони неодноразово зверталися до голови сільради Анатолія Яльницького, аби він назвав її. — Хотіли взяти помісячну заборгованість, щоб мати підстави звертатися в прокуратуру. Треба було оці цифри, бо «слово до справи не пришиєш». Ми не один раз зверталися. Але голова зразу нам довідки не дав, все тягнув, — розповіла Надія Шершень. Тому врешті 5 квітня селяни …заблокували на кілька годин голову сільради у його кабінеті! — Нічого ми не робили, просто сіли перед дверима і сказали, що не підемо, поки не отримаємо зафіксованої офіційно суми заборгованості. Говорили, правда, голосно, але поводилися мирно, — додає Надія Антонівна. Лише тоді отримали документи. Щоправда, сільський голова Анатолій Яльницький інакше трактує події того дня. — Люди просили написати суму заборгованості. Відповів, що таку інформацію може дати молокозавод або приймальник молока, бо я не маю на руках підтверджуючих паперів. Потім виніс документи, які й послали в прокуратуру. Люди повинні були звернутися до заготівельника, а я як сільський голова мав лише посприяти, — розповів Анатолій Миколайович. Але ж заготівельником є дружина пана Анатолія Людмила! Відтак направили листа у Володимир-Волинську районну прокуратуру, яка переслала його в Ковель. Нещодавно в село завітала представник ПрАТ «Галичина». Їй та сільському голові Анатолію Яльницькому довелося вислухати від селян чимало претензій, бо розмова була гарячою. — Мені заборгували 8 тисяч гривень. Маю три корови, апарати доїльні подавали. Нащо мені той апарат, якщо гроші за молоко не платять? — обурювалася Ольга Фурманюк. — У нас все село ніде не працює. Корову тримаєш, щоб на хліб заробити. Ніхто не питає, чи ти маєш за що його купити. — Зараз дають доїльні апарати, платять дотацію за три корови і за утримання телят. Але ж як не буду здавати молока, то я ті корови продам. Бо немає сенсу їх утримувати, якщо не розраховуються за кінцеву продукцію. Виходить, що на дотації для підтримки тваринництва витрачають державні гроші. У той же час через борги за молоко у людей зневіра до цієї справи. Навіщо викидати гроші на вітер, якщо селяни здаватимуть корови на м’ясо? — Володимир Косінський питання боргів ставить ширше. Представник «Галичини» відмовилася назвати себе та щось коментувати для газети. В розмові з селянами запевняла: — Там, де я працюю, всюди платять. Я хочу, щоб люди довіряли нам. Проте тієї бажаної довіри не було. Навіть обіцянка виплатити борги до кінця тижня не справила на людей належного враження, адже таких запевнень вони наслухалися досита. Найбільше обурило селян те, що їх банально намагаються обдурити. Адже представник «Галичини» твердила, що їхнє підприємство ніяк не пов’язане з «Ковельмолоком» (навіть демонструвала людям трудову книжку із записом, що вона насправді працює в ПрАТ «Галичина»). Проте чомусь бралася вирішити виплату боргів чужої фірми! — Тільки «шапку» поміняли. А решта — все з Ковельського заводу: холодильник, молоковоз, приймальник молока та шофер, — глумливо казали люди. Менеджер пояснила, що все це «Галичина» орендує в «Ковельмолока». Напевно, взяли в оренду разом із шофером. Між своїми ще й не таке може бути. Адже за даними державної установи «Агентство з розвитку інфраструктури фондового ринку України», станом на кінець минулого року в обох підприємств — ВАТ «Ковельмолоко» та ПрАТ «Галичина» — один власник. Це фірма «Бросмонт холдінгс лімітед», що зареєстрована у місті Нікосія на Кіпрі. Зрозуміло, що реальними власниками є «кіпріоти» з Волині. — Хитрують-мудрують, аби нас обманути. Ми не віримо, бо вірили вісім місяців. Хай буде будь-яка фірма, аби не «Ковельмолоко». Будемо здавати тому, кому довірятимемо, — такий був загальний вердикт присутніх. Ці слова навздогін менеджеру «Галичини» стали своєрідним гарбузом, якого селяни піднесли переробникам. Адже не можна довго водити людей за ніс і при цьому претендувати на довірливі відносини. До чогось конкретного менеджеру із селянами так і не вдалося домовитися. — Я наполягатиму, щоб був укладений договір не тільки із заготівельником молока, як того прагнуть переробники, — каже сільський голова Анатолій Яльницький. — Ставитиму питання, щоб до угоди додавався список здавачів молока. Аби не лишень заготівельник відповідав, а й люди могли в разі необхідності звернутися в органи влади зі спільною заявою. Звісно, це було б добре. От тільки навіщо це молокопереробникам? Бо, як бачимо з описаної історії, можна місяцями боргувати, а врешті розіграти класичну схему «злого» і «доброго» підприємця. Виконавча влада ж давно вже задекларувала, що це ринкові відносини, на які чиновники не мають впливу і тому не втручаються. Залишилася прокуратура. Яке буде її рішення, дізнаємося згодом. P. S.Через три дні після зустрічі з представником ПрАТ «Галичина» селянам виплатили борг за вересень.
