СЮЖЕТ ІЗ МАРШРУТКИ: чи треба «чіплятися» до водіїв?

Коли на зупинці біля універмагу я зайшла до маршрутки № 17, молодий водій уже захоплено розмовляв по телефону.

Не відірвався від мобілки й тоді, коли транспортний засіб рушив, тому не почув сигналу, який подавали двоє пасажирів, що хотіли вийти на наступній зупинці. Розсерджені, вони із задньої площадки підійшли до водійського місця і таки змусили зупинити маршрутку, звісно, уже за межами зупинки. Доки я доїхала до вулиці Домни Гордіюк, подібні ситуації повторювалися ще двічі: водій, поглинутий розмовою, не реагував на сигнали і прохання пасажирів. Одного разу через незаплановану зупинку виникла неприємна аварійна ситуація зі скрипом гальм і невдоволеним жестом водія, який оминав маршрутку. Мимоволі пригадалася недавня розповідь знайомої, яка їхала в район підшипникового заводу й опинилася в подібній ситуації. Виходячи на кінцевій зупинці, вона, інтелігентна жінка, інженер за освітою, зробила зауваження водієві, мовляв, закону про заборону розмовляти за кермом ще не відмінили, адже це реально впливає на безпеку багатьох пасажирів. У відповідь почула хамське:
— Ти що, з чоловіком сьогодні забула посваритися? Чому до людей чіпляєшся?
Кажуть, для подібних випадків у Луцькій міськраді є група оперативного реагування, якій можна зателефонувати за номером 1580. Раптом вдасться перевиховати водіїв–порушників спільними зусиллями?